Реферат

 

Україно, ти для мене диво...

В. Симоненко

Справді, для Великого Кобзаря Україна була, як і для Василя Симоненка, матір'ю, дивом... І це зовсім не слова, ні, це правда, глибока правда! Саме такою сприймав він рідну землю іде малень­ким білоголовим хлопчиком, коли ходив шукати "залізні стовпи", коли захоплено слухав розповіді свого діда Івана про гайдамаччину, коли нас чужу худобу і шукав собі вчителя, щоб стати маляром.

Г. І . Шевченко – великий український письменник. З дитин­ства він спілкувався з простим українським народом, з мальовни­чою природою України, і усією душею Любив їх.

Заслання, каземати, воєнна муштра пригнічували поста, але не зломили його волі. Ще більшою стає його любов до України, ще важчим сум за нею. Чи повернеться він знову до рідного краю, чи побачить рідних, дорогих серцю людей? І уявляються поету мальов­ничі картини, і заступають сірі стіни каземату. Тоді ніби розчи­няється заґратоване вікно, вриваються пахощі рідного поля, виш­невого садка:

 

Творчість Тараса Григоровича Шевченка була новим явищем в українській літературі. Його поезії відрізнялись, насамперед, своєю демократичною тематикою, спражпьою глибокою народністю. По­етичні твори в "Кобзарі" відзначаються жанровою різноманітніс­тю: балади, ліро-епічні поеми, послання, ліричні твори, віршована драма, але їх об'єднує буйна волелюбність, прагнення свободи, лю­бов до своєї Батьківщини і свого народу. Твори поста дуже близькі до усної народної творчості, вони приваблюють своєю пісенною легкістю, деякі з них покладено на музику. Кожне явище житія поет розглядає очима паро,ту. він нерозривно пов'язаний з народом своїм світоглядом і прагененнями. Шевченко - справжній син сво­го народу. Уже в ранній творчості він виробив свій індивідуальний стиль, систему образності, яка мата джерелами своїми живу народ­ну мову, усну поезію. Саме не відрізняє твори Шевченка і надає їм такої неповторної ясності, красти, грапії. Серед них виділяються особливо дві вершини: "Катерина" і "Гайдамаки".

 

Прометей — символічний образ нескореного народу (за поемою Тараса Шевченка "Кавказ")

Тарас Шевченко належить до тих геніїв світу, які всі свої думи, весь вогонь своєї палкої душі віддали боротьбі за свободу і щастя людини. Шевченкова поезія — це, за словами Олеся Гончара, "спів свободі, уславлення свобо­ди", смуток за втраченою свободою і порив до неї, до "волі святої".

Трагічна доля поневоленої України, страждання її народу ятрили поетові душу, боляче ранили серце. Непримиренність до будь-якого гніту, на­сильства, зла часто виливалась у гнівні слова його волелюбних творів. Так виникли "Сон", "Кавказ", "Єретик", "І мертвим, і живим, і ненародженим зем­лякам моїм..."

 

"За широкими морями, за лісами дрімучими був колись веселий край, розкішний, багатий, заворожений злими людьми, заневолений двома неволями. Одна неволя панська, а друга — царська. І жили там рабами в тяжкій роботі заворожені в неволю люди. Світ їм було зав'язано, говорити — заказа­но, ходили німі...". Так поетично-казково змальовує поневолену Україну Сте­пан Васильченко, розпочинаючи повість про Тараса Шевченка "У бур'янах". Ці слова яскраво характеризують всю історію нашої батьківщини.

 

Споконвіку щедрою була українська земля — і родились на ній жито-пшениця і всяка пашниця. Споконвіку була ця земля благословенною, бо її ряст топтали люди, перед генієм котрих схиляється світ. І найперший серед них — Тарас Шевченко, велетень духу і співець народної свободи.

Назвавши свою першу книгу "Кобзарем", він і сам виступав в ній як народний співець, тісно пов'язаний з життям простих людей. Вже на початку свого творчого шляху Шевченко задумується над тим. кому і для чого пише митець, яким має бути його поетичне слово. В елегії "На вічну пам'ять Котля­ревському" найвищою оцінкою І.Котляревського є порівняння його з кобза­рем, народним співцем, який співав про народ і для народу.

Видатні поети ніколи не полишають нас. З'єднавши своє життя з мріями та стражданнями людей, з їхнім пориванням до волі та щастя, вони крокують у безсмертя, і час підносить їх над нашими думками і турботами, обдаровуючи вічною молодістю. І стають вони нашими сучасниками й ровесниками прийдешніх поколінь.

Таким сучасником є для нас наш великий геній Тарас Шевченко, по­етична зоря якого завжди світитиме людям. Він — наче той бурхливий потік, що вибився з-під снігових лавин і помчав по землі, провіщаючи її весняне оновлення.

 Ці безсмертні слова великого генія українського народу Т.Г.Шевченка, безперечно, знають всі. Крізь глибину віків вони дійшли до нас і звучать як попередження прийдешнім поколінням. Наша Україна стала незалежною, нація відроджується. Але багато є ще таких, що забувають про своє походжен­ня, не шанують пам'яті своїх предків. Молодь захоплюється культурою Захо­ду, забуваючи про своє рідне, національне. Хмарочоси та високий рівень жит­тя заокеанських країн манять до себе все більше і більше людей. Але чи варто відрікатися свого коріння, свого рідного?

План

1. Професійне спілкування як особливий вид комунікації.

2. Ознаки професійного спілкування та вимоги щодо нього.

3. Поняття про мовленнєвий етикет.

4. Вимоги до оформлення рефератів.

RSS-матеріал

У випадку копіювання матеріалів на інший сайт обов'язковою є моя письмова згода
та пряме індексоване посилання на linguistika.com.ua
© 2012-2024

Вы можете отметить интересные вам фрагменты текста, которые будут доступны по уникальной ссылке в адресной строке браузера.