Українська мова

Я впевнений, що переважна більшість зголошених кандидатів запаморочена блиском можливості і навіть не думає про добро України та її народу. Можуть були і такі, що з ворожим розрахунком і поміччю пхаються наверх, щоб зламати молоду ще і слабку державу.

МАРУСЯ ЧУРАЙ

Є прадавні скарби, що намертво лежать у землі, і є живі скарби, що йдуть по землі від покоління до покоління, огортаючи глибинним чаром людську душу. До таких національних скарбів належить і наша лірична пісня.

Погортайте сторінки сивих віків, вчитайтеся в прості і хвилюючі слова пісень — і вам відкриється багато поетичних таємниць, ви почуєте голоси великих творців, імена яких розгубила історія, і м и навряд чи знайдемо багато сіячів, чия поетична нива, ставши народною, квітує по всій землі українській.

 

1 варіант

Початковий рівень (1-3 бали) — кожна правильна відповідь оцінюється в 0, 5 балів.

1.     

До поданих слів доберіть антоніми.

Імпортний -

Фальшивий-

ОЛІМПІАДА З УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ТА ЛІТЕРАТУРИ

Завдання з мови

1. Утворіть нові слова, переставляючи букви в словах (5 балів).

Автор, Антон, банка, кіно, літо, мета, варта, фарш, масло, повар, силач, навар.

2. Поясніть значення фразеологізмів (10 балів).

Бити себе в груди, вкласти душу, казка про білого бичка, поминати як звали, з воску зліплений, забути язика в роті, зайчики в голові стрибають, замутити воду, засівати землю слізьми, зайти в глухий кут, зуб із зубом не зведе, зняти машкару.

А: «П».

«П», - а.

«П, - а, - п».

«П, - а: - П».

А: «П!»

«П!» - а.

«П, - а. - П... (?,!)»

А: «П», р.

А: «П?»

«П?» - а.

«П... (?,!) - а. - П... (?,!)»

А: «П...» - р.

А: «П...»

«П...» - а.

«П... (?,!) - а: - П... (?,!)»

А: «П? (!)» - р.

 ІСТОРІЯ ГОДИННИКА

Ми звикли до годинника. Вже й не віриться, що в давнину люди не знали його. Наші далекі предки розпізнавали лише ніч, ранок, день і вечір. Пізніше час стали вимірювати довжиною тіні: подовжилась тінь людини на три ступні — незабаром вечір. Згодом було виявлено незручності цього способу: взимку тінь стає довшою швидше, ніж улітку, та й ступні у людей неоднакові, через що таке обчислення часу призво­дило до багатьох непорозумінь.

ПОДІЛЬСЬКІ ТОВТРИ

У південно-східній частині Подільської височини є невисокі вапнякові пасма з мальовничими вершинами.

Це залишки давнього тропічного Сарматського моря. Понад двадцять мільйонів років тому під час горотворення в Карпатах море відступило, а рештки його органічного світу стали основою для утворення величезних прибережних коралових рифів, що звуться товтрами.

По сірих вапнякових відкладах товтр можна дізнатися про геологічну історію Поділля. Там, де були колись лагуни, оточені напівзруйнованими кільцями атолів, нині розкинулися села. За незвичайну мальовничість, за напоєне пахощами медоносів повітря цю місцевість називають Медоборами.

 НАРОДНА БОТАНІКА

Надзвичайно широкими були уявлення українців про рос­линний світ.

В Україні особливою популярністю користувалися такі дерева, як дуб, береза, тополя, явір, верба.

Дуб шанували за довголіття, міцність, вологостійкість. Його деревину використовували при будівництві житла, на клепки бондарських виробів, осі до возів. Дубова кора вважалася найкращою для вичинки шкур.

 АКАДЕМІК О. БОГОМОЛЕЦЬ

Заворожуюча тиша осіннього ранку. Джміль, що заночував у жоржині, відтавав на сонці від нічного холоду, ворушив лапками, пробував силу крил. Запах чорнобривців нагадував дитинство. Години відпочинку випадали академікові О. Богомольцю нечасто. Відпочивати він ніколи не вмів. Але кожній людині потрібен хоч коли-не-коли такий ранок. Озирнутися навколо і побачити, який прекрасний земний світ і яке це щастя — просто жити.

 РІДНА МОВА

Людина може володіти кількома мовами, залежно від її здіб­ностей, нахилів і прагнень. Але найкраще, найдосконаліше вона має володіти рідною мовою. Рідна мова — це невід'ємна частка Батьківщини, голос народу й чарівний інструмент, на звуки якого відгукуються найтонші й найніжніші струни людської душі.

Є мови більш і менш розвинені, є мови, що своїм чарівним звучанням здобули світову славу. Та наймилішою і найдорожчою для людини є її рідна мова. Бо рідна мова не тільки зберігає світлі спогади з життя людини й зв'язує її з сучасниками. В ній чується голос предків, відлунюють пере­горнені сторінки історії свого народу. Вона є тим найдорожчим і найміцнішим зв'язком, що з'єднує усі покоління народу в одне велике істо­ричне живе ціле. Мова народу — це саме життя.

RSS-матеріал

У випадку копіювання матеріалів на інший сайт обов'язковою є моя письмова згода
та пряме індексоване посилання на linguistika.com.ua
© 2012

Вы можете отметить интересные вам фрагменты текста, которые будут доступны по уникальной ссылке в адресной строке браузера.