Мрії Тараса Шевченка про майбутнє України

Видатні поети ніколи не полишають нас. З'єднавши своє життя з мріями та стражданнями людей, з їхнім пориванням до волі та щастя, вони крокують у безсмертя, і час підносить їх над нашими думками і турботами, обдаровуючи вічною молодістю. І стають вони нашими сучасниками й ровесниками прийдешніх поколінь.

Таким сучасником є для нас наш великий геній Тарас Шевченко, по­етична зоря якого завжди світитиме людям. Він — наче той бурхливий потік, що вибився з-під снігових лавин і помчав по землі, провіщаючи її весняне оновлення.

Великий співець України, він був поетом національного пробудження, національного і соціального визволення свого народу. Логічним продовжен­ням цієї теми є змалювання майбутнього вільного суспільства.

Багато сумних, трагічних сторінок у поета, бо таким сумним і трагічним було тогочасне життя. Але ніколи, навіть у найтяжчі хвилини, не покидала Шевченка віра в те, що

Сонце йде

І за собою день веде.

Спрямованість у майбутнє, ідея майбутнього — це, власне, найважливіше у творчості геніального сина української землі. Поетична уява Шевченка тво­рить картини майбутнього і свого народу, і всього людства.

Прообразом цього майбутнього є картина звичайного людського щастя, так поетично оспівана в прекрасній поезії "Садок вишневий коло хати". Щас­тя —у вільній праці вільної людини. Це найзаповітніша мрія матері-кріпачки з вірша "Сон" ("На панщині пшеницю жала"). Мати в жнива пошкандибала до снопів погодувати свою малу дитину. На мить задрімавши, вона бачить уві сні, як вільний від кріпацтва її син Іван, дорослий вже і жонатий на вільній, весело жне пшеницю на своєму вільному, "веселому полі". Побачивши таке життя вві сні, аж "усміхнулася небога". У романтичному сні матері відображені глибокі потаємні мрії покріпаченого селянства про працю не на пана, а на себе. Цього прагнув і великий Кобзар. Його найвищим ідеалом було мирне трудове життя вільного від кайданів кріпацтва народу.

Однією з форм, в яких романтично втілювалися пророчі, геніальні провидіння майбутнього, стали для Шевченка його "подражанія" біблійним мо­тивам. Найповніше світла картина майбутнього розкрита у вірші "Ісаія. Глава 35". Майбутнє ввижається поетові як чудова квітуча нива, сповнена сонячного тепла. Віра в оновлення землі така сильна, що поет уже наперед вітає ниву, яка зазеленіє, зацвіте, розпуститься пишним квітом. Від картини оновленої весною природи його думка переходить у світ суспільного життя. "Коли святая на землю правда прилетить", настане нове життя і для людей. Це буде торжество правди одвічних рабів і невільників, їхнє людське відродження та зцілення від вад ми­нулого:

Незрячі прозрять, а кривив,

Мов сарна з гаю, помайнують.

Німим отверзуться уста.

Забиті, затуркані, немов подурілі люди стануть розумними, свідомими, духовно багатими громадянами своєї країни.

Найбільше чудо, яке зробить вчорашніх рабів творцями, — це воля, вільна праця, яка приноситиме людям щастя, радість, достаток.

Поет мріяв про єднання людей у творчій вільній праці. Творча сила людства здатна творити дива на землі:

І дебрь-пустиня неполита,

Зцілющою водою вмита,

Прокинеться, і потечуть

Веселі ріки...

Все оживе на землі, і навіть в пустині з'являться "веселії села". Такою зроблять землю трударі. Епітет "веселі" підкреслює картину щасливого жит­тя вільних людей, колишніх рабів.

Велике право трудового народу не лише створювати всі блага землі, а й володіти ними Шевченко проголошує в поезії "Тим неситим очам":

Роботящим умам,

Роботящим рукам.

Перелоги орать

Думать, сіять, не ждать.

І посіяне жать

Роботящим рукам.

Пристрасно мріяв великий геній про оновлену свою землю, вільну від чужоземних і своїх поневолювачів, про нові відносини між людьми, де будуть правити материнські, братні почуття, де людина буде господарем своєї долі:

І на оновленій землі

 Врага не буде, супостата,

А буде син, і буде мати,

 І будуть люди на землі.

 


У випадку копіювання матеріалів на інший сайт обов'язковою є моя письмова згода
та пряме індексоване посилання на linguistika.com.ua
© 2012

Вы можете отметить интересные вам фрагменты текста, которые будут доступны по уникальной ссылке в адресной строке браузера.