Українська мова

В українськiй минувшинi є багато забутих сторiнок. Насамперед вони стосуються тих аспектiв людської життєдiяльностi, якi розгортаються не на паперi. Українськiй вiйськовiй лексицi тут пощастило чи не найменше, оскiльки вона практично зовсiм не була зафiксована: стара українська книжнiсть переважно орiєнтувалася на церковно-релiгiйну проблематику. Уже згадуванi iсторичнi обставини призвели до того, що спецiальна вiйськова лексика, вживана вояками українських збройних формацiй ХХ ст., тепер практично невiдома, про давнiшi часи годi й говорити.

Як i будь-який вид мистецтва, музика закарбовує в собi мову на певному iсторичному етапi й передає знання про неї наступним поколiнням; водночас вона презентує духовно-культурний рiвень нацiї (а отже, i стан мови) сучасникам, свiтовiй спiльнотi. Тому природно, що пiсня повинна вбирати лише найкращi мовнi традицiї, пильнувати їхню чистоту й водночас зберiгати своє мистецько-естетичне призначення. Культура мови в українському музичному просторi має не меншу значущiсть, нiж у лiтературi, кiно, засобах масової iнформацiї.

У словниковiй статтi лексеми ряд «Великого тлу-мачного словника сучасної української мови» (укладач В.Бусел), окрiм «1. Сукупнiсть однорiдних предметiв або живих iстот, розташованих одне поруч з одним, одне за одним, витягнутих в одну лiнiю...», подано: «5. Сукупнiсть подiй, явищ i т. iн., послiдовних у часi... Певна кiлькiсть кого-, чого-небудь».

Останнiм часом у лiнгвiстицi зростає iнтерес до проблем ономастики, тобто вивчення власних iмен у рiзних аспектах, що зумовлено розвитком антропоцентричної парадигми мовознавчої науки.

Видатний росiйський критик i публiцист, що прожив своє коротке життя (1840– 1868 рр.) в серединi ХІХ ст., мiг так категорично висловити власне розумiння вимог до правильностi росiйського лiтературного мовлення, очевидно, тому, що саме поняття «правильно – неправильно» було вже доволi чiтко окреслене в граматиках росiйської мови.

За романом «Тигролови» Івана Багряного. Вивчення комунiкативної сутностi мовних одиниць, їхнiх функцiйно-валентнiсних виявiв у художньому текстi вважаємо одним iз прiоритетних напрямiв сучасної мовознавчої науки. Успiшнiсть i плiднiсть такого пiдходу видаються цiлком очевидними i пiдтвердженi науковими працями зарубiжних та вiтчизняних мовознавцiв: Н.Арутюнової, Ф.Бацевича, А.Вежбицької, М.Го- лянич, Н.Гуйванюк, А.Загнiтка, Л.Пiсарек, О.Селiванової, І.Сусова, Н.Формановської та iн.

Серед опублiкованих в Українi протягом останнiх десятилiть численних пiдручникiв, довiдникiв i навчальних посiбникiв з культури української мови зовсiм небагато таких, якi б слугували своєрiдним узагальненням цiнного багаторiчного досвiду редакторсько-аналiтичної роботи, зосереджували увагу на рiзноманiтних помилках, вадах i огрiхах, давали б квалiфiкованi практичнi рекомендацiї та поради мовцям щодо правильного слововживання.

М е т а: поглибити, узагальнити й систематизувати знання учнiв про ступенi порiвняння прикметникiв; удосконалювати вмiння та навички правильно утворювати форми вищого й найвищого ступенiв порiвняння, доцiльно вживати їх у власному мовленнi; розвивати пiзнавальну i творчу активнiсть шестикласникiв; удосконалювати мовленнєву вправнiсть i пильнiсть школярiв; навчати аналiзувати, систематизувати й порiвнювати поняття, моделюючи дiаграму Вена; виховувати сумлiнне ставлення до навчання, прагнення самовдосконалюватися.

У нашому словниковому запасі багато слів із забутим походженням. Про походження багатьох слів не говориться в силу їх незручного для мовця контексту.

RSS-матеріал

У випадку копіювання матеріалів на інший сайт обов'язковою є моя письмова згода
та пряме індексоване посилання на linguistika.com.ua
© 2012

Вы можете отметить интересные вам фрагменты текста, которые будут доступны по уникальной ссылке в адресной строке браузера.