"Я б побажав тобі когось отак любити, як я тебе люблю" (за поезією Василя Симоненка)

 

Поет-громадянин Василь Симоненко був тонким і ніжним ліриком, співцем кохання і вірності. Це автор багатьох ліричних шедеврів, таких, як "Ну скажи — хіба не фантастично..." "Є в коханні і будні, і свята...", "Ой май­нули білі коні"... та інших.

У своїй інтимній ліриці Симоненко був чистим, щирим, по-лицарськи благородним Основний мотив цієї лірики — поривання до чогось незвіданого, загадкового, радість і печаль першого романтичного кохання. Задушевність і щирість людського почуття полонять нас, змушують разом з поетом стражда­ти і радіти, плакати і сміятися , настільки майстерно передано словом найніжніші порухи людського серця.

Схвильований стан душі ліричного героя передає поезія "Вона прийш­ла". Вона — це любов. Непрохана і неждана, але неминуча, та, що дає людині силу й наснагу, що манить і кличе з собою. І яка прекрасна ця омріяна любов:

Вона прийшла, заквітчана і мила,

І руки лагідно до мене простягла,

І так чарівно кликала й манила,

Такою ніжною і доброю була.

 Вірш "Ти до мене прийшла не із казки чи сну..." передає той рідкісний і дорогоцінний момент в житті людини, коли любов усвідомлюється як найвище духовне благо, що сповнює людські серця відчуванням неймовірного щастя:

Ти до мене прийшла не із казки чи сну,

 І здалося мені, що стрічаю весну.

Ти явилась мені — і здалося, що світ

Помолодшав навколо на тисячу літ.

 Кохання окрилює людину, робить її духовно багатшою, добрішою, щедрішою. З трепетною ніжністю говорить поет про свою кохану:

Сам я сонним ходив землею,

Але ти, як весняний грім,

 Стала совістю, і душею,

 І щасливим нещастям моїм.

("Люди різні між нас бувають ...")

 Оксиморон "щасливе нещастя" тонко розкриває суть любові з її радоща­ми і сумом, зустрічами і розлуками, злагодою і непорозуміннями.

Про кохання Симоненко співає чисто, ніжно. Чарівний світ юнацького захоплення, світлого, романтичного кохання відкривається перед нами у його поезіях "Ображайся на мене, як хочеш", "Я тобі галантно не вклонюся...", "Дотліває холод мій у ватрі", "Ікс плюс ігрек" та інших. Ліричний герой любить* палко, самозречено, забуваючи про себе. Для нього навіть не важливо, чи відповідає йому дівчина взаємністю, чи ні, головне, що відчуває він:

Через теплі зелені трави

Поведе тебе в далеч путь.

Та за мною лишиться право

До кінця тобі вірним буть.

Дні і ночі думать про тебе.

Виглядати тебе щомить —

Лиш для цього, їй-богу, треба,

Тричі треба на світі жить.

("Ти не можеш мене покарати")


У випадку копіювання матеріалів на інший сайт обов'язковою є моя письмова згода
та пряме індексоване посилання на linguistika.com.ua
© 2012

Вы можете отметить интересные вам фрагменты текста, которые будут доступны по уникальной ссылке в адресной строке браузера.