Мета: ознайомити учнів із щоденниковими записами, епістолярною спадщиною поета; розвивати їхню спостережливість, інтерес до епістолярного жанру літератури; виховувати любов і повагу до творчої спадщини Кобзаря.
Обладнання: підручник, тексти.
ХІД УРОКУ
АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ УЧНІВ
ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ, МЕТИ ТА ЗАВДАНЬ УРОКУ
СПРИЙНЯТТЯ Й ЗАСВОЄННЯ УЧНЯМИ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ
Вступне слово вчителя.
Щоденник Шевченко почав вести 1857 року. Мова його — російська. Це неоціненний матеріал для розуміння внутрішнього світу поета, тяжких випробувань, що випали на його долю, та мужності | в подоланні життєвих незгод.
Запитання до учнів.
1. Що ми називаємо епістолярною літературою?
2. Чи доводилося вам читати літературу цього жанру? Що саме?
Робота над текстом «Журналу».
Підготовлені кількома учнями повідомлення: уривки з щоденника, які відбивають роздуми поета після десяти років заслання,] в очікуванні звільнення і коментар до них.
Повідомлення 1. «Правда, в продолжение зтих десяти лет я видел даром то, что не всякому и за деньги удастся ви- деть. Но как я смотрел на все зто? Как арестант смотрит тюремного решетчатого окна на веселий свадебний поезд. Одної воспоминание о прошедшем и виденном в продолжение зтого времени приводит меня в трепет. А что же било би, если би записал зту мрачную декорацию и бездушних грубих лицедеев, с которими мне привелось разьігривать зту мрачную, монотонную десятилетнюю драму? Мимо, пройдем мимо, минувишее мое, моя коварная память...»
Повідомлення 2. «Как инструмент виртуозу, как кисть живописцу, так литератору необходимо ежедневное упражнениі пера. Так делают и гениальние писатели, так делают и гениальние писатели потому, что зто их призвание. А пачкунь потому, что они иначе себя и не воображают, как гениальними писателями. А то би они и пера в руки не брали».
Повідомлення 3. «Солдати — самое бедное, самое жалкого сословие в нашем православном отечестве. У него отнято все, чеяі жизнь красна: семейство, родина, свобода,— одним словом, все. Ему простительно окунуть иногда свою сирую, одинокую душу в пол штофе сивухи. Но офицери, которим отдано все, все человеческиеі права и привилегии, чем же они разнятся от бедняка солдата (Я говорю о Новопетровском гарнизоне.) Ничем они, бедние, разнятся, кроме мундира... и добро би еще били старие бурбонь А то ведь юноши и воспитанники кадетских корпусов. Хорошо должно бить воспитание! Бесчеловечное воспитание. Зато деь вое, а главное, скорое. Восемнадцатилетний юноша, уж он офицер Восторг и загляденье матери и опора дряхлого отца. Жалкая маг и глупий отец».
