Практичні основи виступу перед аудиторією: звертання, інтонація, взаємодія зі слухачами, темп і гучність виступу, поведінка під час виступу

План

1.         Структура виступу перед аудиторією.

2.         Психологічні основи сприйняття інформації.

3.         Поведінка під час виступу.

1.         Структура виступу перед аудиторією.

З античних часів виділяють три структурних моменти твору: вступ, основна частина та висновки (вступ = зацікавлення; основна частина = опис + оповідь + міркування; висновки = переконання).

Головною метою вступу є зацікавлення слухача, привернення його уваги до подальшої розповіді. Оратор у цій частині виступу мусить «зачепити» слухача на гачок. Вступ може розпочинатися з цитування чужої мудрості, крилатого вислову, з відомого афоризму. Цікаво й ефектно розпочати з того, що хвилює на даний момент суспільство. Можна також розпочати виступ з цитування якихось цифрових даних, документів. Але це цитування мусить бути лаконічним та красномовним, деякою мірою навіть шокуючим для слухачів. Новизна висловлювання мусить бути присутня обов’язково.

В основній частині потрібно дати опис ситуації, змалювавши ті обставини, які мають бути об’єктом уваги. Опис мусить плавно переходити в оповідь. Але опис − статичний, а оповідь − динамічна, рухлива. У міркуванні ми розкриваємо суть проблеми з допомогою системи логічних аргументів, оперуючи незаперечними фактами. Безумовно, не можна виключати й певного емоційного аспекту в цій частині оповіді, інакше вона стане сухою та нецікавою. Але в усьому мусить бути міра. У цій частині оповіді бажаним є контакт з аудиторією, що активізує її увагу та поліпшить процес сприймання.

У висновках можна узагальнити положення основної частини, підкреслити головну думку, окреслити тему наступного виступу, викликати аудиторію на суперечку, виголосити заклик тощо.

2.                  Психологічні основи сприйняття інформації.

                Засвоєння інформації — основний шлях набуття індивідом суспільно-історичного досвіду. У процесі засвоєння людина опановує спеціальні значення предметів та способи взаємодії з ними, опрацьовує інформацію. Засвоєння цих значень предметів матеріальної та духовної культури і способів взаємодії з ними становить основний внутрішній зміст процесу навчання.

                Засвоєнню притаманна складна внутрішня структура, яка містить кілька компонентів. Зокрема, до психологічних компонентів засвоєння належать (М. Левітов, С. Рубінштейн): позитивне ставлення до учіння, інформації, що засвоюється; безпосереднє чуттєве ознайомлення з матеріалом; мислення як процес активного опрацювання отриманої інформації; запам'ятовування і збереження отриманої та опрацьованої інформації.

                На думку С. Рубінштейна, є такі стадії процесу засвоєння:

— початкове ознайомлення з матеріалом або його сприймання в широкому-розумінні;

— осмислення;

— спеціальна робота, пов'язана з закріпленням матеріалу;

— опанування матеріалу — можливість оперування ним у різних умовах.

                До важливих характеристик засвоєння належать готовність актуалізувати інформацію в її повноті та системності, а також дії, характер яких свідчить про засвоєння інформації. Психологічну основу успішного засвоєння інформації становлять: мотивація, пошук інформації, розуміння інформації, запам'ятовування, застосування інформації та її зміст.

                Мотивація — сукупність мотивів, що спонукають людину до досягнення мети. Мотиви можуть бути зовнішніми та внутрішніми. Зовнішні мотиви пов'язані з очікуваними нагородами або покараннями, погрозами та вимогами, матеріальним станом тощо. При цьому сама мета — учіння, здобуття пізнавальної інформації — може викликати байдуже ставлення. До внутрішніх мотивів відносять такі, що спонукають людину до учіння як до мети (інтерес до знань, допитливість, потреба в новій інформації тощо).

                Пошук інформації здійснюється за допомогою органів чуття людини, коли задіяні її відчуття та сприймання і тільки потім розпізнавання, запам'ятовування, встановлення асоціацій, осмислення.

                Важливою умовою сприймання інформації є наявність достатньо інтенсивних, чітких сигналів, що надходять до органів чуття. Якщо контрастність між об'єктами, що розглядаються, та фоном, на якому вони знаходяться, зменшується, сприймання інформації погіршується.

                Установка на засвоєння інформації та увага — зовнішні прояви спрямованості психічної та практичної діяльності студента на результати, цілі, процес учіння. Наприклад, сприймання інформації без установки на ЇЇ засвоєння, заучування часто взагалі не дає жодних знань.

                На ефективність засвоєння інформації впливають не лише ставлення особистості до неї, а й ЇЇ зміст, форма, складність, значення, обсяг і структура, ступінь інтересу та усвідомлення.

                Розуміння й усвідомлення інформації залежать від логічної послідовності, структурування змісту інформації, наявності в її змісті понять та дій, які попередньо відомі і засвоєні студентами, а також поєднання науковості змісту з доступністю його викладення (з урахуванням рівнів розвитку мислення і знань студентів).


У випадку копіювання матеріалів на інший сайт обов'язковою є моя письмова згода
та пряме індексоване посилання на linguistika.com.ua
© 2012

Вы можете отметить интересные вам фрагменты текста, которые будут доступны по уникальной ссылке в адресной строке браузера.