Творчість Тараса Григоровича Шевченка була новим явищем в українській літературі. Його поезії відрізнялись, насамперед, своєю демократичною тематикою, спражпьою глибокою народністю. Поетичні твори в "Кобзарі" відзначаються жанровою різноманітністю: балади, ліро-епічні поеми, послання, ліричні твори, віршована драма, але їх об'єднує буйна волелюбність, прагнення свободи, любов до своєї Батьківщини і свого народу. Твори поста дуже близькі до усної народної творчості, вони приваблюють своєю пісенною легкістю, деякі з них покладено на музику. Кожне явище житія поет розглядає очима паро,ту. він нерозривно пов'язаний з народом своїм світоглядом і прагененнями. Шевченко - справжній син свого народу. Уже в ранній творчості він виробив свій індивідуальний стиль, систему образності, яка мата джерелами своїми живу народну мову, усну поезію. Саме не відрізняє твори Шевченка і надає їм такої неповторної ясності, красти, грапії. Серед них виділяються особливо дві вершини: "Катерина" і "Гайдамаки".
"Гайдамаки" - найбільший за обсягом твір в усій поезії Шевченка. Це була смілива спроба відтворити події Коліївщини з народної точки зору, Про Коліївщину писали багато російських, польських, українських письменників, але тільки в "Гайдамаках" переконливо показано боротьбу гноблених мас українського народу проти польських феодаїів. Поема Шевченка оригінальна за своїм задумом і виконанням. Пост обрав для відтворення один із найяскравіших епізодів історії гайдамацьких рухів - повстання 1768 року. Тема ця органічно була близька постові - він виріс у тій місцевості, де відбувалися події, з дитинства вбирав у себе усну народну творчість, пов'язану з Коліївщиною.
Поема була здіснснням велетенського задуму, про що свідчить широкий вступ, в якому викладено погляди автора, підкреслено його кревний зв'язок з гсроями-меспиками, яких він називає "дітьми", "синами". В основу викладу історичних подій Шевченко взяв усну народну традицію ("розказую так, як чув от старих людей"), широко використовуючи фрагменти народних пісень, легенд, переказів та народні прислів'я. Завдяки історичній літературі, якою користувався автор, поема докладно змамьовує історичні події, їй властива достовірність, правдивість. Головним героєм поеми є повсталий народ і найяскравіший виразник його інтересів - Ярема і алай-
да. Це народний герой-мссник, колишній шіймит, який зі зброєю в руках відстоює права свого народу, мстить за нього, люто ненавидить його ворогів. Шевченко наділяє свого героя казковою силою, нечуваною хоробрістю. Ярема - син свого народу, цілком відданий його справі. Саме за цю відданість і прославився Галайда - про цього навіть складали пісні. Загальний настрій Коліївщини передає пост у яскравих зворушливих віршованих рядках, 1768 рік постає у всій своїй грізній величі; читача проймає жах, жаль і тривога - тривога за долю народу, який так трагічно століттями бореться за волю. Кривавими картинами "Гайдамаків" Шевченко не закликав до жорстокості, а, навпаки, закликав усіх, щоб схаменулися, щоб перекреслили давні порахунки і почали життя нове, людське, чесне, справедливе. Цей твір висловлює безмежну любов Шевченка до своєї Батьківщини, до свого народу та його культури.
