Мати. Ненька. Матуся. Мама. "Великеє найкраще слово", — так воно звучить у творах Тараса Шевченка. У матері втілюється вся краса світу, його безмежність і сила. У кожної людини мати є початком життєвого шляху, початком совісті і доброти. Лагідна материнська колискова засіває душу дитини любов'ю до людей, до природи, усього живого.
Майже вся творчість великого сина України Т.Г.Шевченка пронизана "образом святим тієї матері святої". Поет рано залишився сиротою, не зазнавши радощів дитинства, зігрітого материнською ласкою. Його добру матір " ще молодую у могилу нужда та праця положила". Тому слово "мати" для Тараса — найсвятіше на землі.
Прометей — символічний образ нескореного народу (за поемою Тараса Шевченка "Кавказ")
Тарас Шевченко належить до тих геніїв світу, які всі свої думи, весь вогонь своєї палкої душі віддали боротьбі за свободу і щастя людини. Шевченкова поезія — це, за словами Олеся Гончара, "спів свободі, уславлення свободи", смуток за втраченою свободою і порив до неї, до "волі святої".
Трагічна доля поневоленої України, страждання її народу ятрили поетові душу, боляче ранили серце. Непримиренність до будь-якого гніту, насильства, зла часто виливалась у гнівні слова його волелюбних творів. Так виникли "Сон", "Кавказ", "Єретик", "І мертвим, і живим, і ненародженим землякам моїм..."
"За широкими морями, за лісами дрімучими був колись веселий край, розкішний, багатий, заворожений злими людьми, заневолений двома неволями. Одна неволя панська, а друга — царська. І жили там рабами в тяжкій роботі заворожені в неволю люди. Світ їм було зав'язано, говорити — заказано, ходили німі...". Так поетично-казково змальовує поневолену Україну Степан Васильченко, розпочинаючи повість про Тараса Шевченка "У бур'янах". Ці слова яскраво характеризують всю історію нашої батьківщини.
Споконвіку щедрою була українська земля — і родились на ній жито-пшениця і всяка пашниця. Споконвіку була ця земля благословенною, бо її ряст топтали люди, перед генієм котрих схиляється світ. І найперший серед них — Тарас Шевченко, велетень духу і співець народної свободи.
Назвавши свою першу книгу "Кобзарем", він і сам виступав в ній як народний співець, тісно пов'язаний з життям простих людей. Вже на початку свого творчого шляху Шевченко задумується над тим. кому і для чого пише митець, яким має бути його поетичне слово. В елегії "На вічну пам'ять Котляревському" найвищою оцінкою І.Котляревського є порівняння його з кобзарем, народним співцем, який співав про народ і для народу.
Видатні поети ніколи не полишають нас. З'єднавши своє життя з мріями та стражданнями людей, з їхнім пориванням до волі та щастя, вони крокують у безсмертя, і час підносить їх над нашими думками і турботами, обдаровуючи вічною молодістю. І стають вони нашими сучасниками й ровесниками прийдешніх поколінь.
Таким сучасником є для нас наш великий геній Тарас Шевченко, поетична зоря якого завжди світитиме людям. Він — наче той бурхливий потік, що вибився з-під снігових лавин і помчав по землі, провіщаючи її весняне оновлення.
Ці безсмертні слова великого генія українського народу Т.Г.Шевченка, безперечно, знають всі. Крізь глибину віків вони дійшли до нас і звучать як попередження прийдешнім поколінням. Наша Україна стала незалежною, нація відроджується. Але багато є ще таких, що забувають про своє походження, не шанують пам'яті своїх предків. Молодь захоплюється культурою Заходу, забуваючи про своє рідне, національне. Хмарочоси та високий рівень життя заокеанських країн манять до себе все більше і більше людей. Але чи варто відрікатися свого коріння, свого рідного?
Мета: ознайомити школярів із новелістикою М. Хвильового й навчити порівнювати життєвий шлях митця зі змістом його творів, висловлювати міркування про своєрідність творчої манери письменника, що є виявом імпресіоністського стилю української літератури; плекати почуття високого громадянського обов’язку.
Тип уроку: позакласне читання.
Обладнання: портрет М. Хвильового, відеозаписи кінострічок, фотоілюстрації м. Тростянця за життя М. Хвильового, епіграф.
Невже я зайвий чоловік тому, ................
Що люблю безумно Україну?
М. Хвильовий
Микола Хвильовий. Новела «Я (Романтика)»
Мета: ознайомити учнів зі змістом новели «Я (Романтика)», пояснити присвяту до неї, символічність образу матері, проблему вибору героя; розвивати уміння визначати жанр твору, відрізняти реальне й уявне в ньому, характеризувати образ ліричного «Я»; виховувати повагу до жінки, усвідомлення переваги гуманізму над будь-якими ідеологіями.
Тип уроку: комбінований.
Обладнання: портрет Миколи Хвильового, текст новели.
Для Франка був характерний новий підхід до характеристики персонажа – синтетична характеристика героя. Якщо, наприклад, І. Нечуй-Левицький розглядав здебільшого зовнішню характеристику персонажа, то Іван Франко розкриває характер двобічно: зовнішньо (як його бачать інші), наприклад, Малий Мирон – «не такий як усі» та внутрішньо(розкриває особистісні переживання героя та його спосіб пізнання світу). Синтетичний тип характеристики використовується письменником переважно в оповіданнях, де постає проблематика стосунків дитини з природою, родиною та оточуючим світом. Слід відмітити, що такі характеристики є досить плідними, бо вони розкривають характер особистості багатогранно. Ми робимо висновок про свідомість людини не лише виходячи із зовнішнього вигляду, а й звертаючи увагу на внутрішні роздуми та почуття людини. У деяких оповіданнях більша увага приділяється зовнішньому змалюванню (твори з проблематикою школа та дитина) а у деяких, внутрішньому («Малий Мирон», «Мавка», «Мій злочин»).
Іван Франко звертався до проблеми школи не лише в художніх творах а й у публіцистичних статтях: «Русини в Галичині й просвіта», «середні школи в Галичині у 1875-1883рр.», «Наші народні школи і їх потреби». В останній статті Франко досить виразно зобразив стан тогочасного навчання: «діти сидять по кілька годин в такій задусі, в такім смороді, о не то вчитися, але й дихати не можна». Іван Якович обстоював необхідність створення шкільних підручників високого наукового рівня які пройняті українським національним духом.
