У Івана Франка було четверо дітей: Анна, Андрій, Тарас, Петро. Його дочка Анна Франко-Ключко писала: «Мої спомини з дитинства – це тільки поодинокі образки, що залишилися в моїй пам’яті й душі незатертим слідом по нинішній день. У цілості ранні роки мали характер щасливого, безжурного й веселого життя». Анна говорить, що жила їхня сім’я на бічній вулиці, у малому темному помешканні, але це було байдуже. Усі четверо дітей любили обсідати тата (а Петрові й Анні випадала можливість сидіти на колінах, бо вони були найменшими у сім’ї), бо він розповідав їм чудові байки й казки. Малі діти, зачаровані буйною фантазією казок, не могли розрізнити фантазії від правди. Звірята для них були одухотвореними істотами. Коли ж наставав якийся спір, малеча зверталася до тата за порадою. «У нас, немов у звірячій клітці, постійно перебували або голодна кицька, яку тато знайшов дощового вечора й приніс нагодувати, або цуценя чи пташеня», - згадує Анна Франко-Ключко. Батько-Франко використовував кожну хвилину, щоб вивести своїх дітей кудись за місто на природу.
