Повість І. С. Нечуя-Левицького "Кайдашева сім'я "— один з кращих творів української класичної літератури. З великою майстерністю, глибоким знанням людських душ автор відобразив у ній життя пореформеного села. На прикладі родини Омелька Кайдаша він реалістично змальовує трудові будні українських селян, ті традиції, що складались віками і передавались з покоління в покоління.
Селяни зображені автором як працьовиті, дбайливі господарі. Хати у них чепурні, побілені, з підведеними червоними призьбами. Тонкі естетичні смаки українців проявляються в інтер'єрі хати, де на стінах та образах висіли вишивані рушники, у їх одязі. Дівчата навіть в будень носили кісники на голові і намисто на шиї, а в святкові дні одягали на голову віночки з квіток і стрічок. Згадаймо, як вміло добирала собі вбрання Мотря, коли ішла до церкви, старалась, щоб це вбрання підкреслювало красу її тонких чорних брів і блискучих очей.
Ми постійно бачимо героїв повісті в роботі: на полі, на городі, в хаті. Хоч і нелегка ця праця, та в ній — все їхнє життя. Старий Кайдаш — добрий стельмах, що робив вози, борони, плуги та рала. Кайдашиха — гарна господиня і вміла куховарка. Роботящими і хазяйновитими показані сини і невістки Кайдашів.
Та життя їх сіре і одноманітне. Вони постійно пораються в хаті і на городі, важко працюють на своєму полі і заробляють на панському, прядуть, шиють. І ніякого просвіту, ніякої радості від такого життя.
Кріпаччина скасована, але вона залишила глибокий слід у душах людей. Кайдаш — селянин, виснажений панщиною. Нерідко з церкви він звертав у шинок запивати "давнє панщанне горе". За часів кріпацтва виросла і Кайдашиха. Вона замолоду служила в дворі у пана, "терлася коло панів і набралася од них трохи панства". Набралась нікчемного гонору, сварливості, командування, егоїзму. Над невістками вона збиткується, свариться за всякий дріб'язок.
Темнота і забобонність панують у пореформеному селі. Школи немає, є лише церква та шинок. Тому Кайдаш, наробившись до""сьомого поту", йде в шинок, а за лікарськими порадами звертається до баби Палажки, яка славилась як знавець замовлянь.
Не дивно, що селяни в таких умовах живуть замкнуто, у вузькому колі родинних інтересів.
Побут Кайдашів наповнено ворожнечею і лайкою. їх нелегке життя супроводжують постійні сварки й колотнечі: за полотно, прядиво, мотовило, несмачний борщ чи погано спечений хліб, сміття, кухоль, яйця, півня, порося. За будь-що. Почавши сварку за одне, жінки швидко забувають її привід і переходять на галас, намагаючись якнайдошкульніше образити одна одну. У сварки втягуються чоловіки, і дрібна суперечка переростає в справжню родинну війну, як наприклад, за кабанця чи за грушу. Причинами цих конфліктів є як соціальні умови (бідність), так і особисті якості персонажів: владність, деспотичність, лицемірство Кайдашихи, норовистість і душевна черствість Мотрі, гордість і егоїзм Карпа.
