1 варінт
1 рівень (кожна правильна відповідь оцінюється 0,5 балів – усього 3 бали)
І. Франко народився в селі:
А. Сиротинці.
Б. Нагуєвичі.
В. Ясениця-Сільна.
Г. Дрогобичі.
Тема. Проблема особистого щастя у повісті «Перехресні стежки» та драмі «Украдене щастя» Івана Франка.
Мета: зіставити і порівняти обидва твори Івана Франка; на матеріалі цих творів обговорити проблему особистого щастя, а також проблеми становища жінки у сім'ї, взаємин чоловіка і дружини, проблему зради та інше; змусити учнів задуматись над моральними категоріями добра і зла, вірності — зради тощо.
Тип уроку: нестандартний компаративний урок — психологічне дослідження.
Тема. «Фарбований Лис» Івана Франка. Літературна казка.
Мета: розповісти учням про Франка-казкаря; вчити учнів робити висновки літературознавчого характеру; розвивати навички самостійного опрацювання художнього твору; вчити творчо підходити до аналізу художнього твору; удосконалювати техніку виразного читання, вміння читати казку в особах; обговорити риси характеру головного героя казки; вчити дітей культурі дискутування.
Обладнання: портрет Івана Франка, плакати з афоризмами до теми, аудіозаписи української народної музики, плакат «Індійські мотиви казки «Фарбований Лис» Івана Франка».
Мета уроку: Скласти уявлення учнів про один із видів письмового спілкування; навчити учнів оперувати термінами «ділові (службові)» та «особисті (приватні)» листи; розкрити певні традиції листування; удосконалити вміння використовувати звертання, вставні слова; розвивати усне та писемне мовлення; виховувати найкращі людські якості на основі казок І. Франка.
Обладнання: порожній конверт, лист від імені І. Франка, адреса одержувача, адреса відправника, тексти казок І. Франка, індивідуальні картки, маски звірів, конверти та аркуші паперу для кожного учня, таблиця з написом адрес на конвертах, правила написання листа, матеріал для інтерактивної технології «Щит», поштова скринька, підручники, зошити.
На землі є люди, які йдуть попереду інших і освітлюють своєму народові шлях у майбутнє. Вони рухають прогрес силою свого розуму, свого таланту, підносять його висотою власного духу, самопожертвою. До таких людей належав Титан праці, вірний син України Іван Франко. Життя великого поета і громадянина було присвячене боротьбі за щастя і свободу рідного народу. Працюючи для сучасності, Франко підготовляв майбутнє цього народу.
Розвійтеся з вітром, листочки зів'ялі,
Розвійтесь, як тихе зітхання!
Незгасні рани, невтишені жалі,
Завмерлеє в серці кохання!
Як тонко і хвилююче передають ці слова всю суть ліричної драми "Зів'яле листя", всю трагедію зраненого серця, несповнених бажань, нерозділеного кохання.
Українська літературна мова протягом усіх історичних етапів перебувала у взаємодії з народними говорами, що виявлялося на різних структурних рівнях: фонетичному, лексичному, морфологічному, синтаксичному. Зміни у лексичному складі посідають особливе місце. Проте не всі функціональні стилі сучасної української літературної мови однаково податливі на поповнення діалектною лексикою. Передусім широко вона представлена в мові художньої літератури, у якій лексичні діалектизми проходять випробування на життєздатність, а потім уже стають або не стають надбанням усієї літературної мови. Діалектизм загалом виконують три основні функції: комунікативну, етнографічну і експресивно-виражальну. Комунікативна функція діалектизмів прозоро виявляє себе у творчості письменників дожовтневого періоду. Полягає вона втому, що письменник, уживаючи діалектні елементи рідного йому говору чи наріччя у мові персонажів і в авторській мові, свідомо чи несвідомо використовує їх замість слів літературної мови.
Для Франка був характерний новий підхід до характеристики персонажа – синтетична характеристика героя. Якщо, наприклад, І. Нечуй-Левицький розглядав здебільшого зовнішню характеристику персонажа, то Іван Франко розкриває характер двобічно: зовнішньо (як його бачать інші), наприклад, Малий Мирон – «не такий як усі» та внутрішньо(розкриває особистісні переживання героя та його спосіб пізнання світу). Синтетичний тип характеристики використовується письменником переважно в оповіданнях, де постає проблематика стосунків дитини з природою, родиною та оточуючим світом. Слід відмітити, що такі характеристики є досить плідними, бо вони розкривають характер особистості багатогранно. Ми робимо висновок про свідомість людини не лише виходячи із зовнішнього вигляду, а й звертаючи увагу на внутрішні роздуми та почуття людини. У деяких оповіданнях більша увага приділяється зовнішньому змалюванню (твори з проблематикою школа та дитина) а у деяких, внутрішньому («Малий Мирон», «Мавка», «Мій злочин»).
Іван Франко звертався до проблеми школи не лише в художніх творах а й у публіцистичних статтях: «Русини в Галичині й просвіта», «середні школи в Галичині у 1875-1883рр.», «Наші народні школи і їх потреби». В останній статті Франко досить виразно зобразив стан тогочасного навчання: «діти сидять по кілька годин в такій задусі, в такім смороді, о не то вчитися, але й дихати не можна». Іван Якович обстоював необхідність створення шкільних підручників високого наукового рівня які пройняті українським національним духом.
Педагогічні ідеї Франка складалися крізь призму світобачення рідного народу. Щодо поглядів на тодішній стан освіти, то вони мали принциповий, реалістично-критичний характер. Це яскраво видно на прикладі таких його статей, як «Мисль о еволюції в історії людськості», «Чого вимагаємо?», «Середні школи в Галичині у 1875-1883 рр.», у яких засуджується соціальна й національна дискримінація українців у галузі освіти з боку австрійських і польських можновладців, відрив навчання від насущних потреб українського народу, зашкарублість дидактичних методів, тілесні покарання учнів. Свої теоретичні настанови Франко втілював у художній практиці, написавши цілу низку високо повчальних творів для дітей, зокрема, «Лис Микита», «Лисиця-сповідниця», «Медвідь». Велику педагогічну силу мають оповідання про дітей та школу: «Малий Мирон», «До світла», «У кузні», «Гірчичне зерно», «Борис Граб».
