Чимось світлим і чистим віє від таких прекрасних за своїм душевним благородством творів, як "Лісова пісня" Лесі Українки, "В неділю рано зілля копала" Ольги Кобилянської, "Тіні забутих предків" Михайла Коцюбинського, в яких гармонійно поєднується духовна краса людини з красою природи.
«Тіні забутих предків» — чудова перлина нашої літератури, повість про казковий край, де живуть веселі чугайстри та нявки, щезники та русалки, де править всім арідник (злий дух). Гуцульщина постає перед нами такою, якою її бачили самі гуцули, котрі вірили, що ліси, гори і води населяють добрі і злі духи, що все життя людей проходить у боротьбі зі злими духами, які тільки й "чекають на християнина або на маржину, щоб зробити їм шкоду".