Карпатські Ромео і Джульєтта (за повістю М. М. Коцюбинського "Тіні забутих предків ")

 

Повість "Тіні забутих предків" змістом і стилем займає у твор­чості Коцюбинського своєрідне місце. Це - художнє відкриття за­гальноукраїнському читачеві життя народу Гуцульщини, тієї чарівної частини української землі, яка протягом століть була відірвана від Центральний герой повісті - Іван - людина надзвичайно здібна, багата і чиста душею, не зіпсована егоїстичною морою світу. Іван допомагає своїм батькам здобути шматок хліба. У сутичці з воро­жим родом батько був поранений і помер. Тяжкі часи настали в родині по смерті ґазди. Загніздилось безладдя, спливали гаразди, продаватись царинки одна по одній. Іван був змушений іти в найми. Нелегко було йому розлучатись на якийсь час з Марічкою, яку він гаряче кохав.

Коли Іван повернувся, то не застав Марічки живою: її забрала повінь. Важко переживаючи втрату коханої, він сім років пастушив в угорському краї. Повернувшись у рідне село, Іван через рік одру­жився не тому, що покохав іншу дівчину, а лише задля того, що "треба було ґаздувати". Але це одруження не принесло йому щастя. Не кохання, а якась розрада в господарстві утримували Івана вкупі з Палагною. Але ненадовго, незабаром сум за Марічкою переміг, відрив від людей призвів Івана до загибелі.

В образі Івана письменник відбив поетичну душу гуцула, йор» буйку фантазія*. Герой сприймав світ як казку, повну чудес, ціка­ву, таємничу і страшну. Іван - юнак був стрункий, як смерека, міцний і вродливий леґінь. Природа навчила його фати на флоярі, передавати мелодією свою любов до Марічки.

Коломийки яскраво свідчать про поетичну обдарованість, ду­ховну красу, людяність, "здорову, чисту, і невтомну душу нашого народу".

Іван кохає багату душею Марічку, що завжди поділяла щастя і горе, вилите Іваном па флоярі, обзивалась на його гру, "як самичка до дикого голуба - співанками".

Сюжет повісті "Тіні забутих предків" перегукується з трагедією Шекспіра. В них можна знайти чимало спільних рис. Як Монтеккі і Капулетті, ворогують роли Палійчуків і Гутенюків. В обох воро­гуючих родах є діти, які кохають одне одного, - Іван і Марічка. Як і у Шекспіра, герої Коцюбинського гинуть. Обидва твори є гімном коханню. Головна ж колізія в обох творах - різна.

Якщо у Шекспіра трагедія відбувається через випадкову неуз­годженість дій Ромео і Джульєтти, то в Коцюбинського - інакше. Мотивом самогубства і Ромео, і Джульєтти є їхнє кохання. В "Тінях забутих предків лише Іван гине через несилу перенести смерть ко­ханої, Марічка ж іде з життя випадково. Від самого початку кохан­ня героїв було трагічним. І не тому, що їм на перешкоді стояла ворожнеча родів, а тому, що воно було більшим і сильнішим за життя. Малюючи силу кохання, Коцюбинський шукає його дже­рела в таїнстві природи, життя, в таїнстві людської душі, яка зберігає у своїх глибинах весь віковий досвід аж до вірувань далеких пред­ків. "Тіні забутих предків" - глибоко національний твір. "Прекрас­ним твором" назвав його М. Горький, "чудовою поемою в прозі" - М.Лисенко. Він співзвучний з геніальною "Лісовою піснею" Лесі Українки.

 


У випадку копіювання матеріалів на інший сайт обов'язковою є моя письмова згода
та пряме індексоване посилання на linguistika.com.ua
© 2012-2024

Вы можете отметить интересные вам фрагменты текста, которые будут доступны по уникальной ссылке в адресной строке браузера.