Мета: показати роль громадянської лірики Лесі Українки та О. Теліги на шляху духовного зростання нації на тлі різних суспільно-політичних епох, ознайомити з основними мотивами творів патріотичного звучання видатних українських поетес; формувати відчуття глибини і краси рідного слова; розвивати творчі здібності; виховувати громадянську зрілість, мужність, національну гідність, почуття відповідальності за долю України.
Обладнання: портрети Лесі Українки та О. Теліги, збірки поезій та критичних статей, музичні записи, схеми опрацювання навчального матеріалу.
Епіграф: По їхніх плодах ви пізнаєте їх...
(Євангеліє від св. Матвія, 7-16).
Записи на дошці:
Жадаю віри в ту велику силу,
що... всіх людей збере в громаду вільну...
(Леся Українка )
... Перейдемо ми на свої дороги... Щоб взяти повно все, що нам належить, І злитись знову зі своїм народом.
(О. Теліга)
Повідомлення теми, мети
Вступне слово вчителя
Цей урок присвячуємо живому, невмирущому слову поезії двох представниць славного, талановитого українського жіноцтва, що возвеличили край наш перед світом своєю громадянською мужністю та національним поетичним спадком. Йтиметься про Лесю Українку, володарку "меча двусічного" у слові, та її щиру послідовницю, поетку "вогненних меж і крицевої ніжності " Олену Телігу. Предметом обговорення буде життєвий і літературний подвиг поетес, основні мотиви їхньої громадянської лірики.
Чи можуть бути багатшими плоди людських діянь на землі, як ті, що їм належить майбутнє? Саме такі плоди, зроджені з могутності духу й титанічної праці розуму й серця видатних наших попередниць, нам належить сьогодні
пізнати, щоб згодом творити власні, не менш вагомі засіви на нивах грядущого України.
(Запис учнями теми й епіграфа).
Ліричний вступ (звучить "Аве, Марія" Й.-С. Баха).
Учениця від імені Лесі Українки.
Мої любі, до мене ходіть! я сама. Поговоримо думами тихо. Межи мною і вами нікого нема - не розлучить ні щастя, ні лихо... Часи глухонімії не заглушать Дзвінких думок, коли б вони могли Збудить луну і розтроюдить душу В серцях людей, що мохом поросли... Жадаю віри в ту велику силу, що розумом просвітить найтемніших і всіх людей збере в громаду вільну без пастиря-дозорця і без пана, а не в отару з пастухом свавільним. Учень. Її творчість "глибоко національна в своїй основі, всім змістом своїм зв'язана нерозривно з життям народу... Наше громадянство не встигало йти за цим захоплюючим, бурним потоком натхнення..."
(М. Грушевський).
Учень. "Се талант наскрізь мужній, хоч не позбавлений жіночої грації і ніжності... її поезія - то огнисте оскарження того гніту сваволі, під яким стогне Україна"
(І. Франко).
Учениця від імені Лесі Українки.
"Мені сором, що ми такі невільні, що носимо кайдани і спимо під ними спокійно."
"... у нас на Україні ще багато мусить загинути марне, поки що-небудь людське вийде. І я, і всі мої товариші, певне, роковані на марну згубу, та й нехай, якби ж з того просвіток був комусь» (Леся Українка, з листів до М. Косача і М. Драгрманова).
Учениця від імені О. Теліги.
Усе - лише не це! Не ці спокійні дні, Де всі слова у барвах однакових, Думки, мов нероздмухані вогні, Бажання в запорошених оковах. Якогось вітру, сміху чи злоби! Щоб рвались душі крізь іржаві ґрати,
Щоб крикнув хтось: ненавидь і люби - І варто буде жити чи вмирати! Ти в тінь не йди. Тривай в пекучій грі. В сліпуче сяйво не лякайсь дивиться - Лише по спеці гряне жданий грімені
Із хмар ковзне-багнетом-блискавиця.
