Повість М. М. Коцюбинського "Тіні забутих предків"- дума про добро і зло, любов і ненависть

 

З самого початку своєї творчості М. М. Коцюбинський вияв­ляв незмінний інтерес і любов до фольклору. "Тіні забутих пред­ків" - Яскравий зразок плодотворного використання класиком ук­раїнської літератури усної народної творчості. Коцюбинський зумів відтворити своєрідність народного світогляду, показати образне, глибоко поетичне мислення гуцулів.

Центральний герой повісті "Тіні забутих предків", Іван, - людина надзвичайно багата і чиста душею. Народився у бідній се­лянській сім'ї, "був дев'ятнадцятою дитиною у гуцульській родині Палійчука. Двадцятою і останньою була Анничка". Але з двадцяти вижило лише п'ятеро, бо такі страшні буди умови життя. З ранньо­го дитинства хлопчик знаходиться в оточенні неповторної природи рідного краю. Уся природа здасться Іванкові, наче давньому язич­никові, сповненою живої і таємничої сили.

З дитячих літ Іван допомагав батькам добувати кусок хліба. І коли у сутичці з ворожим родом загинув батько Івана, в родині настали важкі часи. Загніздилось безладдя, спливали гаразди...

Єдине, що живило душу і серце, - це кохання до Марічки. І хоч їхні родини ворогувати, Іванко і Марічка покохали одне одного за доброту, щирість, розуміння прекрасного, за душевну красу, і ому нелегко було Іванові розлучатись з Марсі кою і іти в найми. А коди Іван повернувся з полонини, то вже не застав Марічки живою: її забрала повінь. Він дуже важко переживав смерть коханої. Та треба було вести господарство, і врешті-решт він одружився. Палагна не стала другою любов'ю. Щастя не було, і Палагна зрадила Івана. Сум за Марічкою переміг біль зради, Іван загинув.

Для розкриття щирого кохання Івана з Марічкою Коцюбинсь­кий використав коломийки - один з найпоширеніших усних пое­тичних жанрів Гуцульщини. Іван і Марічка не лише люблять по­співати, вони самі творять пісні. У час зустрічей з Марічкою з Іванової мережаної дудки "з гори на гору, з поточка на поточок пурхала коломийка, така легенька, прозора, що чуєш, як од неї за плечима тріпають крильця..."

Ой прибігла з полонини

Білая овечка –

Люблю тебе, файна любко,

Та й твої словечка...

Важливу роль письменник відвів у своїй повісті народній де­монології. Реальні картини в творі часто переплітаються з народ­ною фантастикою.

У " І тінях забутих предків" гуцули все своє життя борсаються в сітях, закинутих "вищими силами", земними і неземними богами.

Іван марив Марічкою, і нявка лише прискорила його смерть, та ще й дала краплю радості за прийняті муки... Зло перемагає, але своєю смертю Іван тільки утверджує думку про невмирущість справж­нього кохання.

Заключна сцена відіграє в повісті велику ідейно-художню функцію. Нею в дусі народної творчості оптимістично закінчуєть­ся сумна розповідь про головного героя хвору, утверджується тріумф життя над смертю.

Михайло Коцюбинський створив геніальну повість, яка вчить людей найскладнішій науці - життю за законами краси, вірності, духовності. І це його вчення не застаріє ніколи, бо проблеми, пору­шенні письменником, вічні.

 


У випадку копіювання матеріалів на інший сайт обов'язковою є моя письмова згода
та пряме індексоване посилання на linguistika.com.ua
© 2012

Вы можете отметить интересные вам фрагменты текста, которые будут доступны по уникальной ссылке в адресной строке браузера.