Визначити тип речення та способи вираження головних і другорядних членів.
І. 1. Культура мови починається з самоусвідомлення мовної особистості. 2. Не дорікати слово я дала. 3. Недарма кажуть: ліс — наш добрий друг. 4. Пісня — душа народу. 5. XX сторіччя принесло нашій мові й культурі високі злети і найскладніші випробування. 6. Державність нашої мови нині має набути законодавчої конституційної сили. 7. Так чого ж ти сльозами умиваєшся? 8. Так ти прислухайся до серця мого! Але мені на поміч далеке небо сон дало і рій думок легких. 9. «Лісова пісня» Лесі Українки може бути названа гімном природі. 10. Хай завжди веселим буде сміх наших дітей!. 11. Вийшла в поле мати сива виглядати з бою сина. 12. Життя прожити — не поле перейти.
ІІ. 1. Театр, музика, пісня — це найяскравіший вияв культури народу, багатства його душі. 2. Зірваної квітки вода не лікує, а продовжує її муки. 3. Ліворуч вгорі курликають журавлі. 4. Мамо, мамо! Чим ближче до кінця моєї дороги, тим потрібніше ти мені. Чи не могла б ти вивести мене безболісно з життя так, як колись, тримаючи за руку, вводила в нього? 5. Пісня — душа людини. Вона — супутниця, порадниця, натхненниця в житті і труді. 6. Половина лісу вже пішла на сахарні, а друга половина... стояла в пишній красі. 7. Хотіла б я піснею стати у цюю хвилину ясну. 8. Мій брат мав можливість бути багатим. 9. Вийшли ми орати перелоги і снопи в'язати золоті.
ІІІ. 1. Везе Марко Катерині сукна дорогого. 2. Скорбота Шевченкова нерозлучна була протягом усього його життя з непохитною вірою у світле майбутнє. 3. Вишні-черешні цвітом вкрилися. 4. Після Покрови Кайдашиха витягла з скрині два сувої полотна. 5. Високі договірні сторони утворюють співдружність незалежних держав. 6. Держави — члени співдружності співробітничатимуть у забезпеченні міжнародного миру та безпеки, здійсненні ефективних заходів скорочення озброєнь і воєнних витрат. 7. Стає реальністю мрія багатьох віків. 8. Одного вечора Кармелиха прилягла у своїй хаточці спочити. 9. Вдень накувала зозуля жити чотирнадцять літ. 10. Народна пісня землі української — це насамперед історія землі української та невмирущість духу народного, це глибинний світ реального життя і боротьби, світ надій-сподівань, які не покидають людину в найтяжчі лихоліття. 11. Хлопчик Юрчик разом з дідом та бабунею приїхав з міста на дачу відпочивати.
ІV. 1. Слухаєш, бувало, її і думаєш... 2. Вернувся, сказав і пішов. 3. Зачинились двері. 4. Тихо і темно. 5. Безсилий я. 6. Гірка твоя усмішка. 7. Ой, ні! Життя — що стерняста нива: не пройдеш, ноги не вколовши. 8. Хлопці збирали овець в отару, гнали до села. 9. Не судилось Мотрі щастя. 10. Не зазнала вона (Мотря) його (життя) змалку; не бачила дівкою, жінкою; не сподівалася замужньою вдовою. 11. Там, у царині, стрівали їх люди, і кожне своїх овець залучало додому. 12. Мову називають акумулятором, інтегратом культури. 13. Чого тобі не достає? 14. Так квітів багато у полі! 15. О, в нім пісень лунає стільки ж, як в квітень на землі!! 16. Тобі воно (щастя) навіщо?
