Чимось світлим і чистим віє від таких прекрасних за своїм душевним благородством творів, як "Лісова пісня" Лесі Українки, "В неділю рано зілля копала" Ольги Кобилянської, "Тіні забутих предків" Михайла Коцюбинського, в яких гармонійно поєднується духовна краса людини з красою природи.
«Тіні забутих предків» — чудова перлина нашої літератури, повість про казковий край, де живуть веселі чугайстри та нявки, щезники та русалки, де править всім арідник (злий дух). Гуцульщина постає перед нами такою, якою її бачили самі гуцули, котрі вірили, що ліси, гори і води населяють добрі і злі духи, що все життя людей проходить у боротьбі зі злими духами, які тільки й "чекають на християнина або на маржину, щоб зробити їм шкоду".
Повість "Тіні забутих предків" змістом і стилем займає у творчості Коцюбинського своєрідне місце. Це - художнє відкриття загальноукраїнському читачеві життя народу Гуцульщини, тієї чарівної частини української землі, яка протягом століть була відірвана від Центральний герой повісті - Іван - людина надзвичайно здібна, багата і чиста душею, не зіпсована егоїстичною морою світу. Іван допомагає своїм батькам здобути шматок хліба. У сутичці з ворожим родом батько був поранений і помер. Тяжкі часи настали в родині по смерті ґазди. Загніздилось безладдя, спливали гаразди, продаватись царинки одна по одній. Іван був змушений іти в найми. Нелегко було йому розлучатись на якийсь час з Марічкою, яку він гаряче кохав.
З самого початку своєї творчості М. М. Коцюбинський виявляв незмінний інтерес і любов до фольклору. "Тіні забутих предків" - Яскравий зразок плодотворного використання класиком української літератури усної народної творчості. Коцюбинський зумів відтворити своєрідність народного світогляду, показати образне, глибоко поетичне мислення гуцулів.
