Максим Рильський. Мотиви пошуків душевної рівноваги, краси в житті та в душі - Page 4

Це твір про нечувані страждання української мови, про глум, який чинили над нашим словом «цареві блазні і кати, раби на розум і на вдачу», що докла­дали всіляких, найчорніших зусиль, аби запрягти мову великого народу в ярмо, «і осліпити, й повести на чорні торжища незрячу».
Показуючи знущання імперських чиновників над українською мовою, поет звертає увагу на тортури, яких вона зазнавала: їй виривали язик, її розлю­чено топтали, кидали за ґрати. Наша мова була порубана, посічена, як герой старовинної думи Федір Безрідний. І все ж вона не загинула, вижила, збере­гла «свій дух велично-гідний».

М. Рильський, ніби виконуючи заповіт Великого Каменяра, всією своєю творчістю показав багатство нашого слова.
Від імені українців він перед усім світом ще раз ствердив невмирущість нашої мови.
Як гул століть, як шум віків, Як бурі подих — рідна мова. Весняних пахощі листків, Сурма походу світанкова, Неволі стогін, волі спів, Життя духовного основа.

На схилі літ поет висловився образно про незрівняну сугестивну (від лат.— вплив, навіювання) силу мистецтва (вірш «Поетичне мистецтво» у збірці «В затінку жайворонка», 1961). Справжня поезія це така висока простота, «таке єднання точних слів», які не приймають марнославства, лицемірства, будь-якої фальші. Справжня поезія — це розкриття «глибинної суті життє­вих явищ». Отож, звертаючись до митця, до себе самого, М. Рильський про­голошує:
Слова повинні буть покірні Чуттям і помислам твоїм, І рими мусять бути вірні, Як друзі в подвигу святім.

П'ятий міні-проект «Місце поета в українській і світовій культурі»
Понад 50 років звучав голос М. Рильського, і маємо всі підстави харак­теризувати ці десятиріччя в українській поезії як його епоху. Поет-лірик, автор численних ліро-епічних циклів і поем, вдумливий інтерпретатор поезії Олександра Пушкіна (лірика, «Євгеній Онєгін», «Мідний вершник», «Бахчи­сарайський фонтан»), Адама Міцкевича («Пан Тадеуш»), Михайла Лєрмон­това (лірика), Вольтера («Орлеанська діва»). Разом із Петром Карманським переклав українською першу частину «Божественної комедії» Данте Аліґ'єрі. Йому належать переклади багатьох шедеврів французької класичної поезії та драматургії — крім згаданої поеми Вольтера, ще й творів Нікколо, П'єра Корнеля, Жана Расіна, Жана Батіста Мольєра, Віктора Гюго. Рильський здій­снив прекрасний переспів «Слова о полку Ігоревім». Дбаючи про поповнення національного оперного репертуару, він створив українські лібрето багатьох опер європейських композиторів.

Максим Рильський був незрівняним майстром слова, усі його перекла­ди сягають рівня оригіналу. Відчуття духу й стилю першотвору ніколи не зраджувало йому, тому українською мовою легко й прозоро звучить дзві: кий пушкінський ямб, природно лунають саркастично-іронічні вольтерівсь рядки, спалахують пристрасні емоції Адама Міцкевича задушевні роздух Янки Купали.

Учений-академік проорав глибоку борозну на ниві фольклористики й літ- ратурознавства, етнології й мистецтвознавства. Йому належать такі ґрунтов: дослідження, як «Українські думи та історичні пісні», «Українська поез дожовтневої доби», «Про поезію Тараса Шевченка», «Художній переклг. з однієї слов'янської мови на іншу», «Природа і література» та інші.

Багатюща творчість М. Рильського — це цілий мистецький світ, де, за сл вами Дмитра Павличка, багато пристрастей, де гудуть автостради дружби, д жевріють зорі кохання, де стоять пам'ятники народним геніям.


У випадку копіювання матеріалів на інший сайт обов'язковою є моя письмова згода
та пряме індексоване посилання на linguistika.com.ua
© 2012

Вы можете отметить интересные вам фрагменты текста, которые будут доступны по уникальной ссылке в адресной строке браузера.