Максим Рильський. Мотиви пошуків душевної рівноваги, краси в житті та в душі - Page 3

Такі особливості властиві віршам збірки «Синя далечінь» (1922), у яких порушувалися питання взаємин між мистецтвом і дійсністю. Показовим у цьому плані є однойменний триптих, де образом синьої далечіні переда­ється почуття радості, щастя від пізнання світу:

На світі є співучий Лангедок, Цвіте Шампанню Франція весела, Де в сонці тане кожен городок І в виноградах утопають села. Десь є Марсель і з моря дух п'яний; Десь є Париж, дух генія й гамена; Десь жив Доде, гарячий і ясний; Десь полювали милі Тартарени.

Так проводиться думка про вічність культури, яка єднає покоління, гурту народи світу, так утверджується неперехідність краси, акцентується в під тексті вагомість внеску кожної нації в загальнолюдську скарбницю.

До речі, Рильський безпосередньо втілить цю тему в циклі «Книга пре Францію», що ввійшов до збірки «Далекі небосхили» (1959). Поет у перед мові до циклу скаже, що і в «Синій далечіні», і пізніше він писав про велик; французьку культуру, про прекрасну Францію, виплекану в мріях за читання.-- творів французької літератури. М. Рильський з гіркотою відзначав неспра ведливість оцінок вульгарно-соціологічної критики. Однак ніякі наклепк не похитнули переконань поета, він міг з честю сказати на схилі літ, звер таючись до Франції: «Кохана моя! Цілую твою натруджену в чесній прац: і в битвах за свободу руку!»

Четвертий міні-проект "Ми працю любимо, що в творчість перейшла"
Вільніше дихалося поетові під час короткочасної «хрущовської відлиги». У книжках другої половини 50-х — початку 60-х років читачі знову зустрі­лися зі справжнім Рильським — поетом Добра і Краси, великим життєлюбом- гуманістом.

Збірка «Троянди й виноград» (1957) була однією з тих поетичних книжок, які відкривали новий період у розвитку всієї української літератури, уся вона осяяна отим світлом, що характеризувало лірику «Синьої далечіні», кращі твори неокласицистичного етапу творчості письменника. Через символічні образи троянд і винограду глибоко й поетично розкрито радість повнокровного буття людини, мудро показано, у чому полягає смисл, глибина її щастя.
Ми працю любимо, що в творчість перейшла, І музику палку, що ніжно серце тисне. У щастя людського два рівних є крила: Троянди й виноград — красиве і корисне.

Образом поезії «Третє цвітіння» дослідники характеризували творчість поета на схилі літ. М. Рильський ось як розкриває сутність цього образу: «Так лагідний той час садівники зовуть, коли збираються у понадморську путь лелеки й ластівки». І далі, як це притаманно поетові, виділяються й інш: подробиці осені: золотяться на ниві «сузір'я кіп», «ллється дзвін коси серед густих отав» тощо. Саме в цю пору зацвітають втретє троянди. Ці деталі готу­ють філософський, правда, не позбавлений і світлої іронії, висновок поета:
Отак подивишся — і серце аж замре, А надто як воно уже, на жаль, старе — Чи то підтоптане... Держімо у секреті, Чому ми, друже мій, цвітіння любим третє!

Поетичним шедевром можна назвати світлу елегію «Коли копають кар­топлю...». Знову, як і в попередньому творі, вражає щедрість предметних деталей, за допомогою яких картина української осені постає зримою, від­чутною.
Анафора «Коли копають картоплю», якою розпочинаються всі чотири катрени, повертає нас до хронотопу осені, а сам цей образ конкретизується відомими, буденними подробицями, однак останні не знижують, а навпаки, підносять поетичність картини:
Коли копають картоплю — стелеться дим над землею, Листя летить воскувате, ніби метеликів рій, Пахне грибами і медом, вогкістю пахне тією, Що, опріч назви осінь, немає імені їй.

Глибинний, психологічний настрій відтінюється образом журавлиного ключа, який «рідною мовою кличе у невідомі краї». А звідси — прямий пара­лелізм до задумливого стану людини: «Смутком тоді щасливим повниться серце людини, вітер, як старості повів, навкруг обвіває її».
Елегію написано 7 жовтня 1956 р., коли автор перебував у Кракові. Ця дата свідчить про добре, справді українське серце поета, який затужив за знайо­мою ще з дитинства чарівною порою української осені і створив напрочуд поетичну її картину.
Збірка «Зграя веселиків» (1960) умістила поезію «Рідна мова», уперше прочитану автором попереднього року на IV з'їзді українських письменників і сприйняту громадськістю як громадянську акцію славетного поета, спрямо­вану проти брутального тиску русифікаторів, нищення ними національних культур.


У випадку копіювання матеріалів на інший сайт обов'язковою є моя письмова згода
та пряме індексоване посилання на linguistika.com.ua
© 2012

Вы можете отметить интересные вам фрагменты текста, которые будут доступны по уникальной ссылке в адресной строке браузера.