Любов невичерпна і вічна, як саме життя. Вона облагороджує людину, робить її добрішою, щедрішою, готовою на самопожертву. Закохана людина перебуває у стані особливого піднесення, коли їй все вдається і все вона може здійснити, бо любов дає їй сили і натхнення. Кохання здатне творити дива. Воно, як підкреслював великий геній Тарас Шевченко, є животворящим вогнем в душі людини, і все, створене нею під впливом цього вогню, несе печать життя і поезії.
Мабуть, немає в світі поета, який би не оспівав це прекрасне і світле людське почуття, не виразив у своїх віршах неповторну історію кохання.
Стихійне прагнення до радості, до щастя, до любові органічно притаманне Максиму Рильському — поетові великої закоханості в життя. Його любовна лірика 20-х років розкриває перед нами непідробну щирість почуттів молодого поета, переживання якого світяться згадками і думами про неї, омріяну любов. З'являється вже конкретний образ цієї любові: ...
просте личко у хустині білій,
Тоненькі руки, злото довгих вій,
І голос, півдитячий і несмілий,
Пронеслись тінню у душі моїй.
("Не ясноокий образ Беатріче")
Молоденька дівчина вперше обдарувала юнака тим "найбільшим з слів", і тому стала для нього втіленням справжньої вроди, справжньої любові.
Тихою лагідністю і спокоєм віє від поезії "Яблука доспіли, яблука червоні...". Це твір про теплоту молодих сердець, про радість зустрічей і біль розлуки, про духовну красу людини. "Вміє розставатись той, хто вмів любить", — констатує Рильський, і ці слова його стали крилатими.
Лірична мініатюра "Я жду від тебе слова" передає любовну драму нерозділеного кохання. Ліричний герой чекає від своєї милої вирішального слова, а сам мовчить, як ніч, бо недуже вірить, що те слово ощасливить його:
В чеканні я схилився,
А ти мовчиш, як день,
Що влітку натомився
Од щастя і пісень.
І хоч як гірко на душі у юнака, та він радіє і чужому щастю, бо, власне, у тому й сенс кохання: я щасливий, коли щаслива ти.
Ніжно-печальний мотив кохання, що має відійти чи вже відійшло, звучить у вірші "На білу гречку впали роси". Поет бачить дорогу, по якій вже ніколи не прийде його кохана. І сумно йому, та печаль його світла, бо дивна пісня кохання назавжди лишилась в його серці.
А вірш "У теплі дні збирання винограду" розкриває перед нами велику радість і повноту життя: першу зустріч з милою, зародження першого хмільного почуття. Весь світ навкруги надихає близькістю щастя.
Любовні поезії Максима Рильського сповнені непідробного почуття в передачі і радощів кохання, і його печалі:
