Неповторність творчості цього поета критика помітила одразу. Іван Франко високо оцінив самобутність таланту Олеся і захоплено привітав його першу збірку. Водночас він іронізував над тим, що поета турбує тільки кохання, і бажав своєму молодшому побратимові "приємної забави". У двадцятих роках літературознавець П. Филипович відводить Олесеві найвидатніше місце серед поетів свого покоління, хоча відзначає, що історичне призначення його як митця "було саме таке, щоб "все життя збиратись тільки жити" та щоб замість них "повстав великий раб в кайданах" і справді почав жити".
Олександр Олесь — один з найвидатніших українських поетів- ліриків, співець щирості і ніжності кохання, краси природи і долі рідного краю. Таким увійшов він в українську літературу в перші десятиріччя XX століття.
З чарівної краси степової України, з давнього чумацького роду, з мате ринського співучого голосу, захоплюючої розповіді про козацькі часи, з вогненних поезій великого Кобзаря бере початок задушевна пісня поета.
