Драматична поема Лесі Українки "Бояриня" належить до тих творів, які донедавна були невідомі читачеві. І це не дивно, адже вперше побачивши світ 1914 року, вже по смерті письменниць "Бояриня" була видана окремими виданнями 1918 і 1923 років, а відтак аж до 1989 року не тільки не виходила друком, а й згадки про неї не було ні в оглядових статтях, ні в солідних літературознавчих монографіях, та й академічні історії української літератури обходили мовчанкою існування цього твору у творчому доробку Лесі Українки. Тільки в 20-3()-ті роки, в часи другої хвилі національного відродження, з'являються поодинокі статті, а потім - мовчанка, що пояснюється дуже просто: твір присвячений драматичним подіям національної історії - добі. Руїни з усіма її конфліктами й суперечностями, і ширше : драматичним проблемам українського національного буття. В епоху "розквіту" соціалізму, злиття націй в єдину національну спільність будь-яка згадка про національну своєрідність, не кажучи вже про національну окремішність, розцінювалася як крамольна і каралась якнайжорстокіше. Тож видавнича і літературознавча історія "Боярині" зрозуміла без особливого коментаря.
Леся Українка - видатна українська письменниця: поетеса- лірик, драматург, талановитий прозаїк. Також перекладач, літературний критик, музикознавець, історик. Про життя Лесі Українки писало багато письменників, але найбільшу увагу привертає до себе роман Миколи Олійника "Дочка Прометея".
Найвидатнішим драматичним твором Лесі Українки, справжнім шедевром української і світової літератури стала драма-феєрія "Лісова пісня". В п'єсі оспівується духовне багатство рідного народу, стверджується перемога добра і краси в людському житті.
За порівняно невеликий проміжок часу - трохи більше як десять років - Леся Українка написала понад 20 драматичних творів, що стали новим явищем в українській літературі. До того часу на Україні переважала соціально-побутова драма, і поява проблемної філософської та психологічної драми в її різноманітних формах (драматичний діалог, драматична поема, фантастична драма), започаткованих Лесею, свідчила про величезний талант письменниці.
У драматургії Леся Українка широко використовувала образи і сюжети світової літератури, історії. Та звертаючись до давніх часів, життя інших народів вона "в їх гіркій, давно минулій долі" бачила образ "рідної неволі".
Виняткове місце у творчості Лесі Українки, як і в усій українській літературі початку XX століття, посідає "Лісова пісня". 25 липня 19 П року в Кутаїсі була дописана остання сторінка цієї драми, - твору, який по праву вважається одним з найвищих мистецьких досягнень поетеси.
Центральним образом "Лісової пісні" <: образ Мавки. Народжена багатою фантазією українського народу, виношена в думках і, серці протягом багатьох років геніального українського поетесою, лісова красуня Мавка зажила безсмертя. Адже вона втілює ідеали гармонійної людини, вічного людського хисту,краси, несе людству оте Лесине, "що не вмирає".
Мета: показати роль громадянської лірики Лесі Українки та О. Теліги на шляху духовного зростання нації на тлі різних суспільно-політичних епох, ознайомити з основними мотивами творів патріотичного звучання видатних українських поетес; формувати відчуття глибини і краси рідного слова; розвивати творчі здібності; виховувати громадянську зрілість, мужність, національну гідність, почуття відповідальності за долю України.
Обладнання: портрети Лесі Українки та О. Теліги, збірки поезій та критичних статей, музичні записи, схеми опрацювання навчального матеріалу.
Епіграф: По їхніх плодах ви пізнаєте їх...
(Євангеліє від св. Матвія, 7-16).
