Ідея гармонії людини і природи за драмою-феєрією "Лісова пісня" Лесі Українки

 

Виняткове місце у творчості Лесі Українки, як і в усій українській літературі початку XX століття, посідає "Лісова пісня". 25 липня 19 П року в Кутаїсі була дописана остання сторінка цієї драми, - твору, який по праву вважається одним з найвищих мистецьких досягнень поетеси.

Центральним образом "Лісової пісні" <: образ Мавки. Народ­жена багатою фантазією українського народу, виношена в думках і, серці протягом багатьох років геніального українського поетесою, лісова красуня Мавка зажила безсмертя. Адже вона втілює ідеали гармонійної людини, вічного людського хисту,краси, несе людству оте Лесине, "що не вмирає".

На відміну від більшості людей, Мавка перебуває в повній гармонії з природою, для неї робота - не повинність невільника, раба, наймита перед своїм хазяїном, не лише засіб існування, а потреба душі, розумне, осмислене діяння, нероздільне з красою. Тому коли Мавка."глядить корів, то більш* дають набілу", нивка, яку вона обробляла, робить гарно, як ніколи до того; ліс, дарами якого бережно, розумно вона користується, відкриває перед нею свої скарби.

Прекрасними і дивними здаються Мавці люди, порівняно з лісовими істотами: лише люди "гак ніжно... кохаються", "вміють творити щось вічне і величне", лише людина може прожити життя, залишивши по собі красу.

Невмирущий вогонь Мавчиного кохання сильніший за смерть.

Мавка не може вмерти, бо "ніяка сила в світі" не дасть їй "бажання-забуття". Дитя незайманої, первісної природи, втілення неземної краси і чистоти, Мавка, однак, не протиставлена всьому "людсько­му".

Вічний круговорот і оновлення природи символізують вічність людських змагань за осягнення того, то несе у своєму серпі Мавка і вселяють надію у перемогу прийдешньої весни.

Мавка - це ідеал людини, ідеал чистоти, незайманості, первісної краси, духовної рівноваги.

Мавка, на мою думку, - символ вірного кохання, поезії, сим­вол прекрасної мрії. Ця дівчина ідеально чиста, щедра, незрадлива. Здається, всю силу почуття, весь свій поетичний дар віддала Леся Українка лісовій міфологічній істоті - Мавці. І сталося чудо - Мав­ка ожила, одухотворилась. Вона стає ніби уособленням людяності і волелюбності.

Сила Мавки в невмирущому її коханні, вся глибин на суть об­разу Мавки в її ж словах:

...Я жива! Я буду вічно жити! Я в серці маю те, що не вмирає...

 


У випадку копіювання матеріалів на інший сайт обов'язковою є моя письмова згода
та пряме індексоване посилання на linguistika.com.ua
© 2012

Вы можете отметить интересные вам фрагменты текста, которые будут доступны по уникальной ссылке в адресной строке браузера.