Національні мотиви і особливості їх художнього втілення у драматичній поемі Лесі Українки "Бояриня"

 

Драматична поема Лесі Українки "Бояриня" належить до тих творів, які донедавна були невідомі читачеві. І це не дивно, адже вперше побачивши світ 1914 року, вже по смерті письменниць "Боя­риня" була видана окремими виданнями 1918 і 1923 років, а відтак аж до 1989 року не тільки не виходила друком, а й згадки про неї не було ні в оглядових статтях, ні в солідних літературознавчих моно­графіях, та й академічні історії української літератури обходили мовчанкою існування цього твору у творчому доробку Лесі Ук­раїнки. Тільки в 20-3()-ті роки, в часи другої хвилі національного відродження, з'являються поодинокі статті, а потім - мовчанка, що пояснюється дуже просто: твір присвячений драматичним подіям національної історії - добі. Руїни з усіма її конфліктами й супереч­ностями, і ширше : драматичним проблемам українського націо­нального буття. В епоху "розквіту" соціалізму, злиття націй в єдину національну спільність будь-яка згадка про національну своєрідність, не кажучи вже про національну окремішність, розцінювалася як крамольна і каралась якнайжорстокіше. Тож видавнича і літературознавча історія "Боярині" зрозуміла без особливого коментаря.

Представляючи Лесю Українку як полум'яного інтернаціонал­іста, дослідники ігнорували саму сутність поняття, адже, навіть не сягаючи глибше, вже простий словотворчий аналіз засвідчує, що інтернаціональне пояснюється тільки через національне. Таким чином, збіднювався, обкраювався не тільки творчий доробок пись­менниці, для якої національна ідея була органічною, а й звужувала­ся, викривлювалася вся історія української літератури, де мотиви національної долі народу були одними з провідних, хоч і висвітлюва­лися, зрозуміло, з різною мірою глибини і художньої повносильності. І це закономірно, адже нова українська література постала з потреби захисту українства, відстоювання в художньому слові його інтересів і національних особливостей.

З усього комплексу національних проблем Леся Українка оби­рає чи не найгостріші, найдраматичніші з них - проблеми націо­нальної пасивності, національної зради і національної туги, осмис­люючи їх на матеріалі української історії XVII століття, а точніше - доби Руїни. Ця епоха належить до найтрагічніших в історії України, адже після смерті Б. Хмельницького Україну, що була поділена на дві сфери впливу (польську і російську), спустошували виснажливі війни, безперервні внутрішні сутички за гетьманську булаву; геть­манська влада послаблювалася соціальним протистоянням коза­цьких низів і старшини. Щоб ліквідувати автономію України, підірва­ти економічні і політичні основи нації, передусім намагалися по­збавити народ його мислячої еліти, роздаючи їй (козацькій стар­шині) маєтності та привілеї в обмін на зраду інтересів української державності. Ось 'ця національна зрада освічених верств "заради лакомства нещасного" з усіх національних проблем Лесю Українку мучила чи не найбільше, бо вона добре розуміла, що досягти дер­жавності народ зможе тільки тоді, коли матиме поводиря. А для цього, як письменниця в одній із своїх статей, "...у нас, на Україні, перш усього треба здобути собі інтелігенцію, вернути нації її "мозок".

Цими проблемами Леся Українка переймалася постійно. На­віть тоді, коли гнана хворобою, перебувала далеко від рідної землі, її цікавили громадсько-політичні питання. Так, рятуючись від болю у занесеному пісками Єгипті, 1910 року у Гелуані коло Каїра про­тягом трьох днів Леся Українка пише драматичну поему "Бояри­ня", зосередивши головну увагу не на "екзотичному" матеріалі, як це найчастіше бувало, а на національній історії. Свідченням того, що зображена в творі проблема її особливо хвилювала, є короткий час, за який письменниця написала "Бояриню".

За словами М. Зерова, "тепла й сердечна "Бояриня" - це той випадок, коли "творчий задум базувався па давніх і сильних враженнях українських... Тоді поетка з радістю зверталася до українсько­го життя і майстерно та легко опановувала ним як "матеріалом для свої проблем і цілей". Отже, як вважав учений, давня історія - то передусім відправна точка, вихідний матеріал, що давав можливість виявити сучасні національні проблеми й сучасні письменниці - гро­мадські настрої (зрозуміло, за аналогією до історичного минулого).


У випадку копіювання матеріалів на інший сайт обов'язковою є моя письмова згода
та пряме індексоване посилання на linguistika.com.ua
© 2012

Вы можете отметить интересные вам фрагменты текста, которые будут доступны по уникальной ссылке в адресной строке браузера.