Загальне правило написання часток в українській мові таке: частки як службові слова, що підсилюють, уточнюють, обмежують, стверджують, заперечують чи забарвлюють значення повнозначних слів, пишуться з цими словами завжди окремо.
Наприклад:
Плавай, плавай, лебедонько,
По синьому морю,
Рости, рости, тополенько, все вгору та вгору
І Рости тонка та висока
До самої хмари,
Спитай бога, чи діжду я,
Чи не діжду пари?
(Т. Шевченко);
Ще не вмерла Україна, ні слава, ні воля (П. Чубинський);
Ні долі, ні волі у мене нема,
Зосталася тільки надія одна (Л. Українка);
Такий він (вітер) гарячий, такий нетерплячий, що аж киплять від нього срібноволосі вівса. Невже се значить, що мені вже бракує товариства людей? (М. Коцюбинський);
Блажен той муж, воістину блажен, котрий не був ні блазнем, ні вужем (Л. Костенко).
