І тієї ж миті її голова схилилась на мої груди, обливаючи мене щирими слізьми. Я притис до себе її тендітне мокре тіло і раптом ні з того ні з сього відчув, що теж плачу.
- О-о-о, - протягнула вона і, посміхнувшись, погладила мене по голові.
Ми надовго замовкли.
- Ну що ж, - сказала вона, коли зовсім заспокоїлась, - раз ти мене врятував, тепер повинен і до готелю доставити. Як я тепер у мокрому? Виявляється, без мужчин все ж не обійтись, - вона посміхнулась.
Трохи згодом таксі зупинилось біля дверей готелю. Вона вийшла. Потім повернулась і сказала:
- Хтозна, можливо, все на краще.
Вона несподівано поцілувала мене в губи, далі, поміркувавши мить, додала:
- За таксі я розрахувалась, відвезе, куди скажеш. Запам'ятай мій телефон у номері, хлопчику.
Вона назвала якісь цифри, яких тепер я вже не пам'ятаю, і зникла за дверима готелю.
Наступного дня я подзвонив за вказаним номером. Трубку підняв мужчина. Його високий баб'ячий голос здався мені вражаюче знайомим.
- Аво? - запитав він. - Я свухаю.
Потім я знову дзвонив і знову чув той самий голос. Можливо, я сплутав цифри. А може, то була якась містика?
