Олександр Жовна. Після лекції - Page 4

І тієї ж миті її голова схилилась на мої груди, облива­ючи мене щирими слізьми. Я притис до себе її тендітне мокре тіло і раптом ні з того ні з сього відчув, що теж плачу.

-    О-о-о, - протягнула вона і, посміхнувшись, поглади­ла мене по голові.

Ми надовго замовкли.

-     Ну що ж, - сказала вона, коли зовсім заспокоїлась, - раз ти мене врятував, тепер повинен і до готелю доста­вити. Як я тепер у мокрому? Виявляється, без мужчин все ж не обійтись, - вона посміхнулась.

Трохи згодом таксі зупинилось біля дверей готелю. Вона вийшла. Потім повернулась і сказала:

-    Хтозна, можливо, все на краще.

Вона несподівано поцілувала мене в губи, далі, поміркувавши мить, додала:

-    За таксі я розрахувалась, відвезе, куди скажеш. За­пам'ятай мій телефон у номері, хлопчику.

Вона назвала якісь цифри, яких тепер я вже не пам'ятаю, і зникла за дверима готелю.

Наступного дня я подзвонив за вказаним номером. Трубку підняв мужчина. Його високий баб'ячий голос здався мені вражаюче знайомим.

-    Аво? - запитав він. - Я свухаю.

Потім я знову дзвонив і знову чув той самий голос. Можливо, я сплутав цифри. А може, то була якась містика?

 


У випадку копіювання матеріалів на інший сайт обов'язковою є моя письмова згода
та пряме індексоване посилання на linguistika.com.ua
© 2012-2022

Вы можете отметить интересные вам фрагменты текста, которые будут доступны по уникальной ссылке в адресной строке браузера.