Учень. ''Це була людина, яка хотіла радости... Радости неприступної для плебея... Вона вся, як істота, була протестом проти сірости, проти безбарвнос- ти, нудоти життя..." (Є. Маланюк).
Учень. "Поява її, що увірвалась в наш "сірий натовп" межидіб'я з своєю горіючою душею... є проречистий знак, що невидимими, таємними путями на руїнах і згарищах минулої слави росте й формується наново... дух нової України " (Д.Донцов).
Учениця від імені О. Теліги.
"Українська нація потребує людей, що вміють жити, творити і вмирати для своєї батьківщини."
"Традиції треба шанувати, але не всі. Можемо і ми відкинути традицію свого духовного жебрацтва з найбільшою для себе користю."
Актуалізація та мотивація
Учитель. Після цих перших словесних акордів, якими промовляла сама Україна, її сторозтерзана, та аж ніяк не втрачена доля, дайте відповідь на питання:
1. Яку лірику слід вважати громадянською?
2. Хто з українських поетів минулого створив зразки цієї лірики?
3. Яку роль в Україні повинна відігравати громадянська лірика сьогодні?
Учитель. Кожен митець - син своєї епохи. І якщо він здійснює прогресивні зрушення у свідомості народу, з якого вийшов, то стає речником доби. Він, бачачи далі, ніж його співвітчизники, формує нове обличчя дійсності. Тоді митцева любов до нації обов'язково виливається у всенародну любов, хоча б і посмертну, виважену часом. А коли на шлях боротьби виходить мужня й нескорена жінка і поетичним словом бореться за правду, - віримо, що перемога належатиме їй. У такому разі маємо право говорити про можливість духовного поступу нації, в ім'я якого жили і творили Леся Українка і О.Теліга.
Кожною іскрою полум'яного слова, кожним злетом думки і почуття живуть серед нас дві володарки народного духу, неперевершені як письменницьким хистом, так і всіма проявами людських чеснот. Крізь віхоли часу несуть вони нам чистоту своєї поезії, яка стала нашими гордістю і болем, вірою й переконанням, не дочитаною ще до кінця книгою любові й жертовності. їхня творчість належить до різних епох, їхнє світобачення формувалось у різних
середовищах, а поетичні манери так мало нагадують одна одну. Та головне не в цьому. Перед нами героїні духу, будительки народної свідомості і громадянських почуттів, які у найважчі для України часи переслідувань вільної думки, нечуваних людинознищень свідомо взялися за справу далеко не жіночу, ставали прикладом служіння ідеї визволення України з-під чужинського ярма та ярма бездуховності її дітей. Водночас залишили за собою право на жіночність, велике кохання. Чи не це нерідко ставало могутнім джерелом творчого й духовного горіння?
Як сприйняла Україна цей нестримний злет у небо наших сподівань? Чого навчилися ми і що візьмемо в майбутнє з цього невгасимого полум'я патріотизму, освяченого в поезії? На ці питання маємо дати відповідь у формі діалогу поколінь.
(Знайомство з учасниками діалогу, які поділені на три групи: покоління Лесі Українки - прогресивно налаштована молодь 2-ї пол. XIX ст., сучасники О. Теліги - представники середини XX ст. та молодь сьогодення.
