Чоловік квапливо вийшов за двері.
Здається, я забув, що й досі дивлюся на неї. Я зрозумів це, коли побачив на її обличчі зніяковіння.
Чоловік скоро повернувся.
- Я про все домовився. Провідниця знайде місце в іншому купе. Мама чекатиме на тебе. Я зараз же подзвоню їй.
Чоловік поцілував дівчину в щоку і пішов геть.
Десь далеко попереду знову почувся гудок. Згодом вагон легко здригнувся, і поїзд рушив.
«Зараз зайде провідниця і забере її в інше купе... - думав я. - Ось уже чути її кроки...»
Я поглянув на свою супутницю. Її очі були опущені. У дверях з'явилася провідниця.
«От і все...» - ще раз встиг подумати я.
- Ваш папа просив пересадити вас на інше місце.
Дівчина підняла голову.
- Не треба, я залишусь тут, - раптом тихо промовила вона, не давши договорити провідниці.
Та здивовано подивилася на дівчину, потім на мене, і її губи ледь скривилися.
- Що ж, як знаєте. Моє діло сказати.
Поїзд набирав швидкість. Ми мовчали. Запах смарагдової іграшки дурманив мені голову. Хотілося щось говорити, але у мене пересохло в горлі.
- Вам хочеться запитати, чому я це зробила? - раптом почувся її тихий голос.
Я поглянув на дівчину. У неї були смарагдові очі і золотаве волосся. І я знову згадав дитинство, новорічну ніч і золотаву іграшку зі смарагдовим листям.
Дівчина посміхнулася.
Ви вечеряли? - несподівано і дуже просто запитала вона. - Я не встигла і тепер страшенно зголодніла. Мені тут дали на дорогу. Я вас запрошую. Не відмовляйте, а то самій буде незручно.
Вона говорила настільки вільно, ніби ми були давніми знайомими. Я не знав, як бути. Разом з тим мені стало легко і вільно. Здається, я був ладен робити все, що вона забажає.
Дівчина виклала «а стіл бутерброди, і згодом ми, чомусь посміхаючись, жували їх, запиваючи кавою з термоса. Я не знав чому, але у мене з'явились якісь абсолютно безпідставні радість і бадьорість. Мені хотілося жартувати, говорити дотепні слова. Мені хотілося подобатись.
- Хочете - я вгадаю ваше ім'я? - весело і впевнено запитав я. - Або краще прізвище. Ім'я - це надто просто.
Дівчина підвела очі.
- Яким чином? - щиро здивувалась вона.
- По руці, - впевнено вів я.
Вона рішуче простягла долоню.
Я взяв її маленьку руку і на мить розгубився. Вона була такою легкою і НІЖНОЮ.
- Ну, що ж ви?
Я зробив замислене обличчя.
- Ваше прізвище пов'язане з квітами... Хоча ні... Скоріше вже плоди, і вони червоні...
Я зазирнув у її очі. В них зникла посмішка і з'явилася увага.
- Ці плоди невеликого розміру і ростуть на дереві... Здається, це вишня...
Я знову поглянув на дівчину. Її обличчя посерйознішало, вона дивилась на мене настороженими очима.
- Гадаю, ваше прізвище пов'язане саме з цим.. Вишнева... Вишенська... Вишневська... Скоріше всього, останнє.
Дівчина раптом висмикнула руку.
Я був на сьомому небі. Мені вдалося це! Вона по-справжньому була здивована, навіть вражена. У мене з'явився особливий настрій. Мені хотілося вражати й далі. Але разом з тим я раптом побачив у її очах якесь беззахисне збентеження звірка, що потрапив у пастку, і мені стало жаль її. Мої плани вражати далі розтали, і я несподівано викрив себе.
- Ради Бога, не треба так хвилюватись. Просто я почув розмову за вікном, коли двоє чоловіків звертались до вашого батька. От і все... - розчаровано мовив я.
Дівчина дивилась на мене і мовчала.. В очах її знову з'явилися спокій і якась особлива лагідність.
- Отож ви ніякий не маг, і ми можемо спокійно познайомитись?
- Авжеж.
Вона розсміялася. Потім стихла і лагідно дивилася на мене.
За вікном сутеніло. Десь далеко почувся гуркіт. Стало прохолодніше, подужчав вітер, і було схоже на те, що природа готується до великої зливи з нічною грозою і бурею. В таку лиху годину хочеться бути з кимось близьким, а точніше, саме з близькою жінкою, яку бажаєш пригортати до тіла. Мені здалося, що тепер я цілком міг би зробити це.
Знаєте, давно в дитинстві, на Новий рік, батьки влаштовували для мене святкову ялинку. Серед ялинкових прикрас була моя улюблена іграшка, від якої, мені здавалося, йшов приємний лагідний запах. Я годинами міг дивитися на іграшку, намагаючись пригадати, на що був схожий той запах. Але ніяк не міг визначити. Очевидно, так пахла новорічна ніч.
