Образ рідної землі у творчості Василя Стуса

 

Рідна земля! Що може ще бути дорожче для людини? Вона ототожнюєть­ся з найдорожчими у людському житті словами — матір'ю, батьком, дітьми, тобто родиною, твоїм корінням. Материнська мова, батьківська хата, колиско­ва пісня — тісно пов'язані між собою словосполучення, що стали символами Батьківщини.

Людина — часточка своєї землі. Її земля зростила, напуваючи своїми цілющими соками, а людський обов'язок перед нею — живити її коріння, щоб було воно міцною опорою. Ми повинні любити рідний край, дбати про його розквіт, віддавати всі свої сили для того, щоб був він ще кращим, сильнішим. Нам потрібно знати, хто ми, чиїх батьків діти, як жили, за що боролися і вми­рали наші мужні предки, бо без історичної пам'яті, роду і народ висихає, як дерево без коріння, любов до Батьківщини.

Поглядом вдивляючись у далечінь, охоплюєш всю безмежність неосяж­них просторів своєї країни — від сивих Карпат до теплого Чорного моря. І вви­жається у синій далечі, як сильні воїни князя Ігоря переходять границі Русь­кої землі і наближаються до Дону, як по безкрайному степу мчить козацька ватага, а з далини долинають звуки сурми Морозенка, замайоріли стяги Віталія Примакова. Все це наша історія.

Рідна сторона — життєдайне джерело людської сили, радості і натхнен­ня. Вона дає нам снагу до праці і творчості, підтримує в тяжку годину. Нероз­ривний зв'язок з рідною землею допомагав Тарасові Шевченку вистояти про­ти негараздів і скрути страшної солдатчини. Куди б не закинула його доля, завжди серцем і думками він був зі своєю Україною, і це почуття любові підтримувало його прагнення до життя, до творчості. "Всеплодющою матір'ю" називає рідну землю Іван Франко, звертаючись до неї з проханням дати йому сили, щоб бути стійким в борні, теплоти і любові до людей, "вогню, щоб ним слово налити".

Мабуть, немає у світі такого митця, який би їй не проспівав хвалу без­межної любові у своїх поетичних рядках:

До тебе, Україно, наша бездольная мати,

Струна моя перша озветься, — пише Леся Українка. Батьківщина — це найперша і найдорожча цінність для людини, — така думка пронизує творчість не тільки славної дочки української землі, нею пройняті поезії Миколи Вороного, Олександра Олеся, Богдана Лепкого, Максима Рильського, Володимира Сосюри, Андрія Малишка, Василя Симоненка та багатьох інших українських поетів. Створю­ючи високий світлий образ рідної Землі, Андрій Малишко підкреслює свою повсякчасну злитність з нею:     .

Вона мені шляхи росила,

Вона мене в світи носила...

І якщо падав у знемозі,

Хиливсь притомленим чолом, —

Вона вставала на дорозі

Мені цілющим джерелом.


У випадку копіювання матеріалів на інший сайт обов'язковою є моя письмова згода
та пряме індексоване посилання на linguistika.com.ua
© 2012

Вы можете отметить интересные вам фрагменты текста, которые будут доступны по уникальной ссылке в адресной строке браузера.