Диктанти. Варіант 1

Шевченко й сучасність

Тарас Шевченко народився на українській землі, під українським небом, проте він належить до тих людей — світочів, що стають дорогими для всього людства і що в по­шані всього людства знаходять безсмертя.

Він був поетом, якого ми до того не мали поетом для всіх, поетом народним, поетом гноблених, але не скорених. Народжений матір'ю-кріпачкою і сам кріпак, він став бор­цем, революціонером титанічної сили. Його боялися царі. Його жахались і смертельно ненавиділи кріпосники. Коли можновладні самодержавні кати, ті, що наповнили руд­ники Сибіру окутими в кайдани декабристами, ті самі, що зацькували Пушкіна і юного Лермонтова, налившись но­вою злобою, ввігнали криваві свої пазурі в молоду клекот­ливу душу Шевченкову, коли перед ним лягла несходима ніч муштри й солдатчини, мабуть, ті вінценосні кати вва­жали, що відправили його в таку безвість, звідки не буде йому вороття.

А він повернувся.

Вогненною піснею, віщим незборканим словом повер­нувся поет до рідної своєї України, і до братньої Росії — Росії Добролюбова та Чернишевського, і до польських ре­волюційних повстанців, і до мужніх, волелюбних народів Кавказу, чию багаторічну боротьбу він з такою пристрастю оспівав. Як дзвін серед ночі, як герценівський «Колокол», так лунали його слова серед похмурої, важкої ночі кріпос­ництва.

Відкрите серце народного співця щедро ввібрало в се­бе могутній волелюбний дух українського народу. В тій невеликій книжці, що ім'я їй «Кобзар», клекоче ціле море горя народного, в ній — невольницький поклик до помсти й порив до свободи, мудрий роздум гуманіста і ніжна, ча­рівна краса української пісні (0. Гончар).

Вічне слово

З-поміж безлічі книг, з якими має справу історія світо­вої літератури, поодиноко виділяються ті, що ввібрали в себе науку віків і мають для народу значення заповітне.

До таких належить «Кобзар», книга, яку народ україн­ський поставив на першому місці серед успадкованих з ми­нулого національних духовних скарбів.

Дивовижна доля цієї книги. Поезії, що входять до неї, складалися на тернистих дорогах поетового життя, писа­лися то в мандрах, то в казематах, мережилися при світлі білих ночей Півночі і в пісках пустель закаспійських, під самотнім сонцем вигнання. Хоча більшість поезій написа­ні поза межами рідного краю, наскрізно струменить у них світлий образ Дніпра і мріє синя далеч українських сте­пів. На випадкових аркушиках паперу та в захалявних книжечках поетова рука прихапцем, покрадьки записува­ла рядки, що стануть дорогими для цілого народу, донесуть до нього крізь усі перепони віщі й вічні слова.

Книга формувалася поступово, рік за роком, формува­ло її саме поетове життя, і все найістотніше із цього життя, з великого життя українського кріпака Тараса Шевчен­ка — від його юності й до останнього подиху — увібрав у себе цей класичних розмірів томик, збірник поезій, що його в хвилину творчого осяяння було найменовано «Кобзарем». Відтоді, впродовж багатьох десятиріч, книга ця буде на­стільною для кожного українця (О. Гончар).


У випадку копіювання матеріалів на інший сайт обов'язковою є моя письмова згода
та пряме індексоване посилання на linguistika.com.ua
© 2012

Вы можете отметить интересные вам фрагменты текста, которые будут доступны по уникальной ссылке в адресной строке браузера.