Написаний у формі народнопісенного звертання до коханої, вірш звучить як задушевна сповідь юнака, хвилюючи нас своєю щирістю та простотою.
Народнопоетичні засоби й образи поет творчо розвивав, надаючи їм нової краси й емоційної сили.
Полонять наше серце хвилюючі рядки поезій "Червона калино, чого в лузі гнешся?", "Ой ти, дубочку кучерявий". Вони змальовують долю героя і героїні в алегоричних образах калини та дуба. У вірші "Ой ти, дубочку кучерявий" описом страждань і журби осіннього дуба автор показав нам зламане нещасливим коханням життя ліричного героя.
Почуття жалю за втраченою коханою висловлює поезія "Ой жалю мій, жалю". З трепетною ніжністю описана в ній упущена голубка, яка понесла з собою всі мрії і сподівання, всю душу закоханого.
Пропускаючи народнопісенні образи через своє світосприйняття, творчо розвиваючи їх, відшліфовуючи художні засоби, автор "Зів'ялого листя" надає їм нового звучання, створює власні перлини лірики. Франко виявив таке глибоке розуміння усної словесності, так проник у художній світ народного поетичного слова, що ті неперевершені шедеври любовної лірики, які він створив, ставали народними, як "Ой ти, дівчино, з горіха зерня", «Червона калино...» та інші.
Вірші "Зів'ялого листя" близькі до народних пісень своєю мелодійністю, пісенною ритмікою. Створені під благотворним впливом народної стихії, вони належать до кращих досягнень поетичної майстерності Франка-лірика. Сила народу і його пісень піднесла цю збірку на рівень шедеврів світової лірики.
Зв'язки поезії Івана Франка з народною творчістю найбільш яскраво і своєрідно виявились у збірках "З вершин і низин" та "Зів'яле листя", однак і в наступних збірках ("Мій Ізмарагд", "Із днів журби") пробиваються, як струмені води, впливу фольклорних джерел. Упродовж всього життєвого шляху поет черпав матеріал і художню силу з чистої джерельної криниці народу, яка живила й розвивала його талант.
