Що таке мова?

 

Мова належить до так званих вторинних систем. Вона існує не сама по собі, а в людському суспільстві, похідним від якого є. Водно­час мова — один із факторів самоорганізації суспільства і невід'ємна ознака таких спільнот, як рід, плем'я, народність, нація,

Мова існує у свідомості членів суспільства, реалізується в про­цесах мовлення і «консервується» в результатах цього мовлення (у ска­заному, написаному).

З матеріального погляду в мові немає нічого, крім звуків, які комбінуються у слова, речення тощо. За цими комбінаціями окриваєть­ся величезний світ значень. Саме в них відображені знання народу — носія мови — про світ, його структуру, ставлення людей до нього. «Мо­ва народу— це його дух, і дух народу — це його мова» (В. фон Гумбольдт). У ній акумулюється духовна енергія народу. Вона є головною ознакою і символом нації.

Через мову ми пізнаємо світ. Наївно вважати, що кожен з нас приймає світ безпосередньо, «таким, як він є». Насправді наше спри­йняття світу відбувається крізь призму нашої мови.

Підкреслимо, що в кожного народу «мовна картина світу» своя, не­повторна. Наприклад: ми в природі чуємо тільки ті звуки, які є в нашій мові (р-р-р, ш-ш-ш, ку-ку, ку-ку-рі-ку, гав-гав, няв, дзень, зрусь, хляп тощо). В інших народів ці звуконаслідування звучать зовсім по-іншому.

Весь світ ми розділяємо так, як це змушує нас робити структура нашої мови, у якій зафіксовано досвід усіх попередніх поколінь різних епох. Тому зникнення будь-якої мови — це незамінима втрата, яка збіднює людство в цілому.

Мова — засіб самопізнання народу, форма існування надбудови в усіх її виявах.

Мова — найважливіший засіб спілкування людей, тобто засіб вираження і передавання думок, почуттів, волевиявлень. У цій релі людська мова має універсальний характер: нею просто передавати все те, що виражається, наприклад, мімікою, жестами чи дорожніми знака­ми, тоді як кожен із цих засобів спілкування не може конкурувати у вираженні з мовою.

Мова — це засіб формування, оформлення та існування думки: без називання нема думання, осмислення реальності.

Мова — це система знаків, матеріальних за своєю природою і соціальних за змістом та функціями. Кожен елемент мови має свою зна­чимість лише в єдності та взаємозв'язку з іншими елементами. Тому будь-яке насильство над окремим елементом негативно позначається н і мові в цілому.

Мова — явище суспільне. Вона виникає, розвивається, живе і функціонує в суспільстві. Між мовою і суспільством існує взаємний зв'язок: не тільки загибель суспільства призводить до загибелі мови, але й загибель мови веде до зникнення суспільства, що не вберегло свою мову.

Мова — не тільки витвір історії суспільства, вона й активний чин­ник цієї історії: не тільки об'єкт, а й суб'єкт історії.


У випадку копіювання матеріалів на інший сайт обов'язковою є моя письмова згода
та пряме індексоване посилання на linguistika.com.ua
© 2012

Вы можете отметить интересные вам фрагменты текста, которые будут доступны по уникальной ссылке в адресной строке браузера.