Культура мовлення українських музичних гуртів. На матеріалі пісенних текстів "Океану Ельзи", "Скрябіна", "Бумбокса"

Як i будь-який вид мистецтва, музика закарбовує в собi мову на певному iсторичному етапi й передає знання про неї наступним поколiнням; водночас вона презентує духовно-культурний рiвень нацiї (а отже, i стан мови) сучасникам, свiтовiй спiльнотi. Тому природно, що пiсня повинна вбирати лише найкращi мовнi традицiї, пильнувати їхню чистоту й водночас зберiгати своє мистецько-естетичне призначення. Культура мови в українському музичному просторi має не меншу значущiсть, нiж у лiтературi, кiно, засобах масової iнформацiї. У вiтчизняному мовознавствi є працi про мовне наповнення фольклорних пiсень, проте немає спроб проаналiзувати численнi порушення норм культури мови i мовлення в текстах сучасних музичних композицiй.

Пiсня завжди займала важливе мiсце у духовно-культурному життi українського соцiуму. Саме в пiсенному мистецтвi жила наша мова у час заборон i переслiдувань. На основi фольклорних пiсень було написано багато лiтературних творiв, тож, вiдшлiфована фольклорна мова ставала лiтературною, входячи в активний повсякденний ужиток. Тому дотепер музичне мистецтво має важливе значення у вiдродженнi й актуалiзацiї художнiх цiнностей, в iнтеграцiї та культурному розвитковi українського суспiльства.

Сучасна українська пiсня має велику популярнiсть. Про це свiдчать численнi перемоги наших виконавцiв на вiтчизняних i мiжнародних конкурсах. Та чи завжди пiсня формує позитивний iмiдж українського суспiльства i його культури? Часто сучасна музика втрачає своє первинне мистецько-естетичне призначення i демонструє зразки мовлення так званих мовних низiв. Вона вбирає в себе просторiчну i сленгову, запозичену й кальковану лексику, орфоепiчнi та синтаксичнi помилки.

Варто згадати i про те, що молодь зазнає серйозного впливу своїх кумирiв, наслiдує їхнi манери, звички та, природно, мову. Зауважмо, що значна частина пiдлiткiв надає перевагу закордоннiй музицi, адже сучаснi радiокомпанiї та телеканали не вважають за потрiбне популяризувати нацiональний музичний продукт. Складнi соцiокультурнi обставини поро- джують процеси, якi знищують справжню пiсенну традицiю, замiнюючи її на масову поп-культуру. Українська музика стає одноманiтною, неоригiнальною. Часто вона тяжiє до копiювання росiйських музичних традицiй. А та маленька частка україномовних композицiй, яка знайшла свого слухача, поволi змiнює ситуацiю, хоча й не характеризується високою мовною якiстю. Предметом дослiдження ми обрали тексти пiсень трьох українських гуртiв, чия музика знана далеко за межами України – «Океану Ельзи», «Скрябiна», «Бумбоксу».

«Океан Ельзи» – це культовий український рок-гурт, створений 1994 р. у Львовi. Лiдером та вокалiстом гурту є Святослав Вакарчук. Публiка й критики не раз визнавали цей колектив найкращим рок-гуртом та найкращим live-гуртом СНД i Схiдної Європи. Географiя їхнiх виступiв надзвичайно широка – Єкатеринбург, Сочi, Москва, Санкт-Петер- бург, Тула, Ростов-на-Дону, Краснодар, Самара, Чи- та, Мiнськ, грецький острiв Родос, Рига, Таллiнн, Одеса, Днiпропетровськ, Калуш – це далеко не повний перелiк лише за минулий рiк. Саме з цим гуртом пов'язана перша в Українi online-трансляцiя живого концерту на сайтi YouTube – це була презентацiя нового проекту С.Вакарчука «Брюссель», яку дивилися бiльш як 100 тисяч глядачiв: вiд України до Францiї, вiд США до Росiї, вiд Ізраїлю до Португалiї. У своїх пiснях музиканти використовують патрiотичнi iдеї, пропагують українськi та європейськi цiнностi, встановлюють новi стандарти української музики.

Проаналiзуємо пiснi гурту за загальними нормами української мови – лексичними, граматичними, стилiстичними, орфоепiчними. Варто зауважити, що орфографiчний рiвень не було взято до уваги, оскiльки їхнi композицiї насамперед сприймаються на слух.

Загалом текстовий матерiал пiсень «Океану Ельзи» не має у своєму складi численних ненормативних утворень, але в найпопулярнiших iз них автор часто вживає росiйське слово тайна замiсть нормативного таємниця, наприклад: «Тайною жив би я» («Друг»), «Ти була моєю тайною» («На лiнiї вогню»), «Скiльки тайни носили, Але я буду знати тайну твою» («Небо над Днiпром»).

У пiснi «Зелений чай», що вийшла в новому альбомi «Брюссель», слову кав'яр надано нового зна- чення, оскiльки в Академiчному тлумачному словнику української мови зафiксовано лише одне значення цього слова, яке нинi є застарiлим – iкра. У контекстi пiснi ж його вжито у значеннi «той, хто варить каву» («Горить лiхтар, не спить кав'яр, / Вiн варить каву, але сам...»). В українськiй мовi є випадки, коли таким способом утворювалися новi значення, наприклад, кавун – любитель кави. Тому можна говорити про виникнення своєрiдного новотвору або актуалiзацiю нового значення.

У пiснi «Дощ» використано скальковане з росiйської мови слово виключити («Наш декаданс виключить свiтло...»), якому вiдповiдає нормативне українське словосполучення вимкне свiтло. У текстi «Там, де нас нема» натрапляємо на дивне поєднання дiєслова й iменника: «Там, де нас нема, / Там не падає зима з неба». Враховуючи те, що в наступному реченнi говориться про атмосфернi явища, а не про пори року («Тiльки там, де нас нема / Менше льоду, нiж тепла»), можна припустити, що йшлося не стiльки про зиму, скiльки про снiг. Тим бiльше, що вираз падає снiг є нормативним в українськiй мовi.

Трапляються в композицiях гурту i деякi граматичнi неточностi, зокрема порушення морфологiчних норм. У пiснi «Вище неба» фiгурує словосполучення не даш («Менi би тiкати, але ж ти не даш»). Очевидно, що тут слiд уживати правильну особову


У випадку копіювання матеріалів на інший сайт обов'язковою є моя письмова згода
та пряме індексоване посилання на linguistika.com.ua
© 2012

Вы можете отметить интересные вам фрагменты текста, которые будут доступны по уникальной ссылке в адресной строке браузера.