Ця строфа цікава ще й тим, що В. Сосюра використовує один із найпоширеніших художніх засобів - метонімію, тобто заміну понять на основі їх зв'язку, перенесення назви одного явища на інше. Зрозумію, що багнети і грім канонад уособлюють народ, армію, яка принесла визволення від фашистських окупантів (поезія написана в 1944 році).
В. Сосюра обережно використовує зображально-виражальні засоби, ніби побоюється збитися на фальшиву пишномовність, порожній пафос. Поодинокі епітети влучні, точні, викликають цілу симфонію асоціацій: "вишнева Україна", "мова солов'їна", "хмари пурпурові", "весни світлі і щирі". Нечисленні порівняння ("любіть Україну, як сонце, любіть, як вітер і трави і води; між братніх народів, мов садом рясним, сіяє вона над віками") доповнюють поетичний образ рідної землі, так само як і метафора "в просторів солодкому чарі", яка образно і сконденсовано передає красу отчого краю, його природи.
Серед порівнянь особливе смислове навантаження несе вираз "як та купина, то горить - не згора", своєрідний перифраз біблійної неопалимої купини як символу безсмертя народу, Батьківщини, яких не поневолити фашистам.
Такою - живою, реальною, зримою - постає Україна в вірші, що закінчується зверненням до молоді знову у формі заклику (юначе! дівчино!), до серця кожної людини:
Любіть у труді, у коханні, в бою,
як пісню, що лине зорею.
Всім серцем любіть Україну свою –
І вічні ми будемо з нею.
Простота художніх засобів і їх довершеність, непідробна щирість і схвильованість інтонацій дали Поетові змогу втілити глибокий загальнолюдський зміст: люби рідну землю, шануй інші народи, будь щедрий серцем на добро, добрі вчинки - тим ти звеличиш і прославиш своє ім'я, свою країну в віках.
