До цієї групи творів належать такі: «Малий Мирон», «У столярні», «У кузні», «Мавка», «Лель і Полель», «Борис Граб».
В оповіданні «Малий Мирон» ми бачимо образ незвичайної дитини. Тут наявна його оцінка з боку членів сім’ї, сусідів і оповідача: «дивна дитина», «він не сміливий і не проворний», а коли часом і відізветься з чим-небудь, то говорить таке, що старші як почують, то тільки плечима стискають.
У голові Мирона присутні різні думки, що не дають йому спокою та вирізняють з-поміж інших дітей. Поряд с цим йому як дитині притаманна цікавість до оточуючого ще невідомого світу: «не може йому поміститись в голові, що сонце маленьке, а тато говорить, що воно велике» Мирон не довіряє думкам старших людей, а намагається за допомогою споглядання робити власні висновки. Інколи вони єпарадоксальними: «Чому тото свята Матінка дивиться, дивиться а капусти не їсть?». Попри намагання батьків думати «так як люди», він намагався шукати свої власні шляхи вирішення серйозних та значних (як йому здавалося) проблем. Які перспективи майбутнього Мирона малює перед нами Іван Франко? Серед багатьох шляхів є шлях проповідника правди, людини зі щирими та гарячими словами, які понесе він «між темних і пригноблених, під рідні сільські стріхи».
В оповіданні Мавка перед нами постає п’ятирічна дівчинка. Вона була незвичайною дитиною, бо усе найкраще, що було в її житті, вона пов’язувала з лісом дівчинка не розуміла, чому інші діти бояться мавок. Вона їх дуже любила, хоча ніколи й не бачила. Її мрією було погратися з мавкою. Простір в оповіданні зображено досить символічно: безмежжя та краса лісу у порівнянні з темною маленькою хатиною. Дитина не змогла витримати тиск стін будинку, вона боялася його, тому дівчинка вилізла з вікна й побігла до лісу. Мрія головної героїні оповідання збулася, бо вона почула мавку у своєму улюбленому лісі. За кілька днів дитину знайшли мертвою в лісі під березою, яку вона обнімала. Очі дівчинки уже не блищали, але на устах застив «розкішний усміх». Не зважаючи на свої п’ять років, дівчинка мала дуже високий духовний потенціал та багатий внутрішній світ. І вже на цьому періоді життя вона зіткнулася з нерозумінням її своєю матір’ю. і якщо в оповіданні «Малий Мирон» автор дає місце для роздумів читачеві щодо майбутньої долі хлопчика, то в оповіданні «Мавка» Іван Франко зобразив символічний акт єднання дитини з природою – смерть.
В оповіданні «Борис Граб» перед читачами постає образ талановитої сільської дитини. Борис був обдарований надзвичайною пам’яттю. Він запам’ятовував усе, що говорили вчителі, тому дома роботи в нього не було. Крім визначних розумових здібностей хлопчик був дуже сміливим, він міг ходити по високому поруччю над річкою цілими годинами: «іншим світ крутився, коли лише з противного берега гляділи на нього, а йому байдуже». Завдяки вчителю Міхонському Борис багато читав, а саме: біографію Гете, кореспонденцію Шілера з Гете, мемуари Бенвенуто Челліні, твори Лессінга, Віланда, Шекспіра. Франко зобразив всебічно розвинену особистість. Борис був постійно в роботі: «Завсіди навал роботи та й то роботи такої приманливої, що ніякими картами, ніякою пиятикою його від неї не відтягнеш». Коли хлопець втомлювався займатися шкільною наукою та читанням книг то проводив час біля столярського верстата: «…і струже, точить, ріже, складає, доки й фізично натомлене тіло не запросить спочинку». У цьому оповіданні Франко зобразив ідеальну модель всебічного гармонійного розвитку особистості.
Отже, в циклі оповідань про духовний світ дітей та їхні відносини з природою та суспільством, Іван Франко висвітлив багатогранну натуру дитини. Він звернув увагу на проблему «не такої, як усі» дитини, а також звернув увагу на можливості дитячого пізнання.
