Диктанти. Варіант 3

Острозька школа

Острозька школа, або, як її декуди називали і свої, і чужі, «академія», була в той час славна на всю Україну. Її заснував князь Василь-Костянтин як противагу єзуїтським ліцеям, у котрих вчили польської і латини.

Початок Острозької школи припадає на рік 1580. До того часу була тут школа нижча, яких багато було на Україні, тому вона не могла нічим визначитися.

Князь добирав собі людей, де лише про них міг довіда­тися. Спроваджував їх до Острога і наділяв своєю княжою ласкою. Таким першим піонером української освіти був Герасим Смотрицький, шляхтич український з міста Смотрича. Він був городським писарем у Кам'янці.

Не знаємо, де він вчився і яку мав освіту, однак то пев­но, що на такий уряд городського писаря треба було мати освіту. На нього звернув князь свою увагу, і таки його до Острога стягнув, і поручив йому таке важне завдання. З пізніших писань Герасима Смотрицького бачимо, що він на той час був найгарнішим письменником і полемістом на Україні.

Ми не знаємо, який був заведений план науки в тій шко­лі. З письма Захарії Копистенського бачимо, що вчили там, крім слов'янської мови, латинської і грецької, ще фі­лософії, астрономії, математики і риторики. Розуміється, що теологія була тут окремим предметом науки.

Другою особою по Смотрицьким був о. Дем'ян Нали­вайко. Походив він з Гусятина, де його батько був реміс­ником. Батька вбив Каліновський, і тоді його три сини пе­ребралися на Україну. Дем'ян Наливайко визначався ви­щою освітою і фанатичним прив'язанням до благочестя. Поволі зібрався тут значніший гурток учених, який зай­нявся виданням книжок. Вікопомним ділом стало видання Біблії з передмовою Герасима Смотрицького (А. Чайківський).

Іван Богун

Ім'я прославленого героя визвольної війни 1648—1654 ро­ків, одного з найвидатніших козацьких полковників Іва­на Богуна назавжди залишиться на скрижалях нашої історії. Улюбленець свого народу, ревний захисник його інтересів, він до останньої хвилини був непохитний у своїй відданості і помер як герой. Після смерті Максима Криво­носа він став найближчим помічником Богдана Хмельниць­кого, який покладався на нього у найскладніших військо­вих ситуаціях. Богун був блискучим майстром маневруван­ня і застосування найрізноманітніших тактичних прийомів. Цим він постійно наганяв страх на польських воєначаль­ників, які під час переговорів з Хмельницьким висували обов'язкову умову видачі їм Богуна.

Вірогідних даних про його життя залишилося дуже мало.

Талант полководця і особисту хоробрість Богун вияв­ляв завжди. Так було під час Берестецької битви у червні 1651 року, коли українська армія після зради кримського хана, котрий залишив поле бою і захопив у полон Хмель­ницького, потрапила в скрутне становище. В цій ситуації козаки обирають наказним гетьманом Івана Богуна, який вживає всіх заходів, щоб перетворити козацький табір на неприступну фортецю. Завдяки рішучості й винахідливос­ті Богуна, козаки збудували через непрохідне болото й річку Пляшівку три переправи, по яких і вдалося, хоча й ціною великих втрат, вивести військо з оточення.

У березні 1653 року Як Казимир кинув на Україну добірні частини польської кінноти, очолювані одним з най* кращих полководців, яких будь-коли знала Польща,— Стефаном Чарнецьким. Хмельницький посилає проти нього блискучого майстра маневреної війни — Івана Богуна.

Маючи значно менші сили, Богун заманив Чарнецького в Монастирище. Всі зусилля польського полководця взяти штурмом цю фортецю виявилися марні. Богун зно­ву вдався тут до тактичного маневру: переодягнувши час­тину своїх козаків у татарський одяг, він наказав їм на­ступати, асам з рештою кінноти вдарив з іншого боку. По­думавши, що до козаків прийшло татарське підкріплення, поляки залишили обоз і кинулись тікати.

Знесилений нерівною боротьбою, Хмельницький на раді в Чигирині закликає прийняти підданство московського царя і має підтримку з боку старої старшини. Однак молодше крило, очолюване Іваном Богуном, рішуче виступило проти такого акту. Богун, як відомо, не брав участі у Переяславській раді, бо охороняв українські кордони. Але він і пізніше з усім Вінницьким полком не дав прися­ги російському цареві.

16-55 року Богун вписав ще одну героїчну сторінку в історію визвольної війни, керуючи обороною Умані, яку не вдалося взяти полякам. Він так укріпив цю фортецю, що польські воєначальники порівнювали її з голландсь­кою Бредою, що вважалася тоді зразком військово-інже­нерної майстерності.

Все своє життя Іван Богун воював проти ворогів україн­ського народу і цим заслужив у нього вічну славу. Пам'ять про народного героя збереглася в піснях, художніх творах (за І. Лисенком).