Народна пісня, народна творчість для митця — невичерпне цілюще джерело, яке живить його життєдайною водою людської доброти, високої моральності, немеркнучими барвами поетичної краси слова. Від народної поезії, як міфічний Антей від землі-матері, черпали силу поетичного натхнення Тарас Шевченко, Юрій Федькович, Леся Українка, Михайло Коцюбинський, Василь Стефаник та інші видатні письменники України.
Оскільки здебільшого та першочергово письменник звертав увагу на зовнішність персонажів то головними засобами у їх зображені є епітети: «дивна дитина», «чудово розумна дитина», «дитина золота, і розумна , і гарна», «несміливий», «непроворний» «невеликі сірі оченята», «дитиняче чоло» («Малий Мирон»); «дикий», «валовий і неохайний хлопець», «славний хлопець», «розумний хлопець» («Борис Граб»); «невеликий сільський хлопчина» («Мій злочин»).
