Який твір О. Кобилянської мене найбільше схвилював?

 

Розповідь про кохання і смерть, про зраду і вірність, про красу природи, людської душі і про відсутність гармонії у стосунках люб­лячих душ... Усе це - повість О. Кобилянської "У неділю рано Зілля копала..." Написана за мотивами відомої народної пісні "Ой не ходи, Грицю...", ця повість сягнула далеко за рамки простої оповіді подій і пристрасті розігруються в ній майже за Шекспіром...

...Циганка Мавра, дружина (отамана) табору Раду, народи­ла білу дитану. За це її викидають з табору, а дитину (сина) підки­дають у бездітну родину. Мавра знаходить собі покровительку, у якої народилась дочка, Тетяна. Мавра виховує Тетяну, стає найб­лижчою (окрім матері) для неї людиною. А тим часом в іншому селі підростає синьоокий Гриць, білий хлопець з циганською душею. Гриць і Тетяна зустрітись і покохались, але згодом Гриць вибрав іншу.

Ось би, запалося, і все. На цьому можна скінчити і повість, і цю коротку розповідь. Але річ у тім, що І ринь і Тетяна - незви­чайні люди, їх романтичне кохання перетворюється на трагедію тому, що зіткнулись два сильні, схожі, але дуже протирічні харак­тери.

Тетяна належить до тих натур, що вже, як люблять, то люблять навіки. Почуття переважають у неї все. І коли вона зрозуміла, що щастя неможливе, то вбила "лихо", що було у Гриці, а з ним і само­го Гриця...

Гриць же - теж сильна людина, яка віддається своїм почуттям, . віддається моменту. Але почуття його, як і його чудернацька душа, двояться: він любить і Настку, і Тетяну, він і реаліст, і романтик. Спокій, тихий домашній затишок переважають врешті-решт бурхливі, як гірська річка, відносини з Тетяною...

Не знаю, чи можна назвати єдиним можливим виходом у по­дібній ситуації смерть зрадника. Не знаю навіть, чи можна співчувати Тетяні: у трагедії винна певною мірою і вона сама, бо поставила своєму обранцю дуже високу моральну планку, яку здолати йому було не під силу... Дехто зміг би жити після такого, Тетяна - не змогла. Бо разом з Грицем пішла з життя і її душа, те велике і світле людське щастя, що було у них, попри всі зради і негаразди. ...Ця дивна повість лишає в душі глибокий слід, породжує сум'яття почуттів, бурю різних емоцій. А, може, гак воно і повинно бути, бо не - справжнє мистецтво...

 


У випадку копіювання матеріалів на інший сайт обов'язковою є моя письмова згода
та пряме індексоване посилання на linguistika.com.ua
© 2012

Вы можете отметить интересные вам фрагменты текста, которые будут доступны по уникальной ссылке в адресной строке браузера.