Основні правила пунктуації: крапка, знак оклику, знак питання

 

Крапка

Крапка є розділовим знаком, що відображає найбільшу паузу в усному мовленні.

Крапка ставиться:

у кінці розповідного чи спонукального речення, якщо воно вимовлене без окличної інтонації: Широкою долиною між двома рядками розложистих гір тихо тече по Васильківщині невеличка річка Роставиця (І. Нечуй-Левицький). Сюди ж належать і неповні речення: Врешті стою, мене спиняє біла піна гречок, запашна, легка, наче збита крилами бджіл. А просто під ноги лягла співуча арфа й гуде на всі струни. Стою і слухаю (М. Коцюбинський). Знову тополі за вікном. Гнуться, гойдаються на все небо (О. Гончар);

при скороченні слова: т., тов., доц., проф.

Крапка не ставиться:

після заголовків, на вивісках, печатках і штампах;

у скорочених назвах метричних мір: г (грам), кг (кі­лограм), м (метр), мм (міліметр), т (тонна), л (літр); дл (декалітр);

в абревіатурах між складовими частинами: ВР (Вер­ховна Рада), вуз, ВО (виробниче об'єднання), ЗАГС (за­пис актів громадського стану).

Знак питання

Знак питання ставиться:

у кінці питального речення, у якому є питальне слово і яке вимовляється з питальною інтонацією. На таке пи­тальне речення можлива відповідь у формі розповідного речення:

Хто виконає цю роботу швидко?;

у кінці риторичного питального речення, на яке немає відповіді або її не може бути взагалі. Таке питання можна назвати образним:

Нащо мені чорні брови,

 Нащо карі очі,

Нащо літа молодії,

Веселі дівочі? (Т. Шевченко)

Де зараз ви, кати мого народу?

Де велич ваша, сила ваша де?

На ясні зорі і на тихі води

Вже чорна ваша злоба не впаде (В. Симоненко)


У випадку копіювання матеріалів на інший сайт обов'язковою є моя письмова згода
та пряме індексоване посилання на linguistika.com.ua
© 2012-2024

Вы можете отметить интересные вам фрагменты текста, которые будут доступны по уникальной ссылке в адресной строке браузера.