Особливості вживання займенників. Дієслівні форми та їх функціонування

 

План

1. Особливості вживання займеннків у ділових паперах.

2.  Уживання дієслів та їхніх форм в офіційно-діловому стилі.

 

1. Особливості вживання займенників у ділових паперах.

1. Займенник я вживається тільки в особових паперах і в деяких видах документів(автобіографії, дорученні, розписці, пояснювальній записці).

2. У розпорядчих документах займенник я обминається. Ці документи розпочинаються дієсловами у першій особі однини (Пропоную... Наказую...).

3. Займенник я в офіційно-діловому, науковому та публіцистичному стилі замінюється авторським ми. Також займенник ми вживається, коли є потреба пом'якшити категоричність висловленого (...ми дійшли таких висновків).

4. Займенники третьої особи (він, вона, воно, вони) в орудному відмінку мають -н- і вживаються без прийменника: задоволений ними, керувати нею.

5. Після прийменників, що вимагають давального відмінка (завдяки, всупереч, наперекір, назустріч, вслід, на противагу), займенники вживаються без -н-: завдяки їм, всупереч йому.

6. Займенники він, воно у місцевому відмінку мають варіант – на ньому, а не (на нім).

7. Слід уникати двозначності, що може виникнути при співвіднесеності займенників він, вона, вони з будь-яким із слів: Ми дуже вдячні за можливість ознайомитись з рекламою продукції вашої фірми. Вона (?) справила на нас приємне враження. Економіст Іваненко В. П. внесла пропозицію. Головуючий з нею (?) не погодився.

8. Вживаючи особові займенники, слід уникати їх нагромадження: Він збирається вступити до університету. Він давно вже вирішив стати економістом.

9. Займенник ми у переважній більшості документів, які пишуться від імені установи, підприємства, організації – пропускається. Наприклад, ділові листи часто починаються словами у першій особі множини (Просимо... Надсилаємо...). Паралельно вживається форма третьої особи однини (Дирекція просить... Управління повідомляє...).

10. Займенник Ви вживається в усному й писемному мовленні для підкреслення поваги, пошани, ввічливості. У документах пишеться з великої літери (заявах, запрошеннях, службових листах).

11. Для показу суворого об'єктивного викладу, катагоричної вимоги, займенник Ви опускається: Надсилаємо Вам для ознайомлення – надсилаємо для ознайомлення.

12. Для пом'якшення категоричності вимоги, використання займенника Ви є доречним: пропоную з'явитися – пропоную Вам з'явитися.

13. Дійова особа в реченні, виражена особовим займенником, повинна стояти у називному відмінку, а не в орудному: мною запроваджено – я запровадив, нами запропоновано – ми запропонували, вами доведено – ви довели.

14. Не слід використовувати особові займенники в присутності тих, про кого йде мова. 

Присвійні займенники в документах 

1. Присвійні прикметники в родовому і давальному відмінках мають форми: мого, твого, свого, моєму, твоєму, своєму. Форми мойого, твойого, мойому, твойому  властиві розмовному стилю.

2. Присвійні займенники в місцевому відмінку мають тільки нормативні форми: на моїм – на моєму, на твоїм – на твоєму, на їхнім – на їхньому, на вашім – на вашому.

3. Для уникнення зайвого паралелізму, у діловому мовленні вживається присвійний займенник їхній, а не (їх)(він – вони): їх обладнання – їхнє обладнання, надійшли їх пропозиції – надійшли їхні пропозиції.

4. Не слід зловживати займенником свій, бо він, як правило, дублює вже наявне в тексті слово: Петренко І. П. Не справився зі своїми обов'язками диспетчера. Він своїми руками відремонтуав свою машину – він власноруч відремонтував особисту машину.

5. Уникати двозначності при використанні присвійного займенника свій: Директор попросив присутніх прокоментувати свої пропозиції - Директор запропонував присутнім прокоментувати їхні пропозиції.

Вживання означальних, вказівних, питальних, неозначених займенників у ділових паперах

1. У давальному і місцевому відмінках однини слід використовувати нормативні форми займенників: у чиїм – у чийому, був відсутній якийсь час – був відсутній деякий час, сі продукти – ці продукти, цеї домовленості – цієї домовленості, казна-який звіт – неводомо який звіт, котрогось із присутніх – декого із присутніх.

2. Правильно використовувати близькі, але не тотожні за значенням займенники: кожний, всякий, будь-який: Думаю, зможу відповісти на будь-яке (кожне, всяке) запитання. Але: Кожний відповідає за відведену ділянку роботи. Нас влаштовує будб-який квиток.

3. На означення особи перевага надається вживанню займенника який (-а, -і), а на означення предметів, дій, явищ – що: інженера-конструктора, який проживає..., економіста, який працює..., Зарубу Олега Гнатовича, який мешкає...контракт, що був підписаний.

4. Слід дотримуватися варіювання у використанні питальних займенників: Звичайно ухвали складаються із вступної частини, в якій зазначається стан питання, що розглядається, і розпорядчої, яка містить перелік заходів із зазначенням термінів виконання...

5. Двозначність виникає, якщо вказівний займенник це відноситься до двох явищ: Директор звільнив Бойка з обійманої посади і призначив на його місце Остапенка. Це (?) рішення не схвалюють у колективі.

Отже, використання чи невикористання займенників змінює тональність ділових текстів, може посилювати або пом'якшувати категоричність наказу, вимоги, прохання, поради тощо.

2.       Уживання дієслів та їхніх форм в офіційно-діловому стилі

Дієслово – повнозначна частина мови, яка означає дію або стан і відповідає на пи­тан­ня що робити? що зробити?
Основні форми дієслова:

1) інфінітив, або неозначена, початкова форма дієслова (ходити, ро­би­ти);
2) способові форми (дієвідмінювані дієслова) – дійсний, умовний, наказовий спосіб: ходжу, буду ходити; ходив би; ходи;

3) дієприкметник – збайдужілий, пофарбований;

4) дієприслівник – ходячи, зробивши;

5) безособова форма на -но, -то: зроблено, забуто.

Утворення наказового способу

Не можна утворювати наказовий спосібза до­помогою дієслова давайте. Замість давай­те обговоримо це питання треба сказати обговорімо це питання, замість давайте подумаємо над цьою проблемою – подумаймо над цією проблемою.
В офіційному спілкуванні форми власне наказового способу (іди, робіть) ви­ко­рис­то­вують тільки в усному мовленні. У писемному мовленні переважає інфінітив (зробити, нести, взяти, вантажити), безособові форми на -но, -то (заборонено списувати) та описові звороти (необхідно зробити). Інфінітив має більш категоричний характер вислов­лювання (здійснювати, виконувати), безособові форми – менш категоричні (не слід, заборонено).

Особливості дієслівного керування

Дієслова вимагають певного від­мін­ка від залежних від них іменників. При цьому дуже часто дієслівне керування українських і відповідних російсь­ких дієслів відрізняється. На такі дієслова треба звернути особливу увагу:

благодарить слушателей (кого?) – дякувати слухачам (кому?)

причинять вред (що?) – завдавати шкоди (чого?)

обучаться математике (чому?) – навчатися математики (чого?)

болеть гриппом (чим?) – хворіти на грип (на що?)

подписаться на газету (на що?) – передплатити газету (що?)

подражать отцу (кому?) – наслідувати батька (кого?)

работать по совместительству – працювати за сумісництвом

обратиться по адресу – звернутися на адресу

извини меня (кого?) – вибач мені (кому?).


У випадку копіювання матеріалів на інший сайт обов'язковою є моя письмова згода
та пряме індексоване посилання на linguistika.com.ua
© 2012

Вы можете отметить интересные вам фрагменты текста, которые будут доступны по уникальной ссылке в адресной строке браузера.