Донедавна первинними вважалися непохідні від інших слів прийменники, а вторинними — похідні від повнозначних слів. Точно поділити прийменники за цим критерієм не можна, тому що їх етимологічні і синхронічні характеристики не завжди збігаються. Так, деякі з них, зокрема крізь, крім, ради, завдяки та ін., деетимологізувалися, тобто в сучасній мові зникли слова, від яких вони утворилися, внаслідок чого почали сприйматися як непохідні.
Тому поділ прийменників на первинні і вторинні пропонується здійснювати із синхронічної точку зору: прийменники, що не мають у сучасній мові співвідносних повнозначних слів, — первинні, а ті, що мають співвідносні омонімічні повнозначні слова, — вторинні.
Первинних прийменників відносно загальної кількості небагато (близько 80 одиниць): на, у (в), за, від (од), над, до, без, для, з, між, крізь, під, по, при, ради, через, о та ін. Вони становлять своєрідний центр у загальній прийменниковій системі.
Первинні прийменники відрізняються від вторинних більшим ступенем абстрактності й узагальненості значень, давністю походження, повною чи частковою втратою джерел утворення.
Первинні прийменники нерідко є спільними для всіх слов'янських мов, наприклад: без є в українській, російській, білоруській, болгарській, сербській та ін., на — в українській, російській, білоруській, польській і чеській мовах.
Первинні прийменники багатозначні, здебільшого, в тому розумінні, що вживаються з кількома відмінками і виражають різні синтаксичні зв'язки, наприклад: в, з, за, між та ін.; кожен з них об'єднує різноманітні значення. Вторинні — здебільшого однозначні.
Вторинними (похідними) є прийменники, які утворилися від різних частин мови, від слів з конкретним лексичним значенням порівняно недавно, наприклад: близько, спереду, поперек, іззаду, посеред та ін. Вони певною мірою зберігають зв'язки із самостійними словами. Деякі з цих прийменників можуть виступати то як прислівники чи іменники, то як прийменники (пор.: Ми вийшли назустріч (присл.) і Назустріч (прийм.) ночі летить пісня. Прийменник назустріч вимагає від іменника ніч давального відмінка).
Залежно від генетичної спорідненості з тією або іншою частиною мови вторинні (похідні) прийменники поділяються на такі розряди: а) прислівникові — близько, всупереч, вздовж, подовж, вслід, довкола, навкруги, неподалеку, осторонь та ін.: всупереч долі, близько лісу, вздовж дороги тощо. Вони становлять найбільшу групу. До них належать прийменники, утворені від прислівників, які, у свою чергу, походять від іменних частин мови. Одні з них — омонімічні з прислівниками, наприклад: близько, навкруги, довкола, навпроти, спереду, напередодні, впоперек, навколо та ін.
Інші не бувають омонімічними з прислівниками, вживаються тільки як прийменники (крім сестри, біля хати, поверх даху та ін.);
б) відіменні — край, кругом, шляхом, з нагоди, на випадок та ін.: коло двору, шляхом переговорів, на випадок нещастя,
в) віддієслівні — завдяки, виключаючи, незважаючи. Наприклад: Коли Леся вийшла, Сергієві, незважаючи на веселий вечір, стало журно.
Переходячи у прийменники, ці самостійні слова втрачають не лексичне значення, а категоріальне (належність до тієї чи іншої граматичної категорії: прислівника, іменника, дієслова); лексичне піддається складному процесові якісних змін. Перехід інших частин мови у прийменники називається препозиціоналізацією. Саме вторинні прийменники, утворені таким шляхом, крім віддієслівних, виявляють виразну тенденцію до поповнення новотворами.
За структурними ознаками та морфологічною будовою розрізняють прийменники:
