У питальних реченнях комунікативне завдання реалізують питальні частки чи, хіба, невже, які стоять, в основному, на початку речення, причому дві останні не тільки виражають питання, а й надають йому відтінку сумніву, недовір'я, здивування: Невже тебе пустив назад "Той, що в скалі сидить?". Питальні речення можуть також оформлятися за допомогою інших часток, ужитих із питальною інтонацією: а, га, ну, справді та деяких ін. Ці частки здебільшого стоять наприкінці речення: — Панич Льольо ставить гуральню? — Та ну?
Спонукальні речення виражають спонукання до дії через різні волевиявлення. Специфіка часток як реалізаторів спонукальної модальності виявляється в тому, що вони обов'язково входять до складу якоїсь граматичної форми дієслова. Йдеться, зокрема, про модально-вольові частки: хай, нехай, би, б. Наприклад: Хай вони грають, хай вони сяють, хай розсипають вогні самоцвітні!; Промінням ясним, хвилями буйними, прудкими іскрами, летючими зірками, палкими блискавицями, мечами хотіла б я вас виховать, слова! Якщо частки хай, нехай виражають наказ, заклик виконати якусь дію, то частки би, б надають реченню відтінку бажаної або гіпотетичної можливості.
Тип окличних речень виражає захоплення, піднесення. Ці різновиди емоційно-експресивних значень можуть досягатися за допомогою часток що за, куди там, де там, як, просто та под.: Та як його й не спочити, не полежати у такій розкоші, як онде!
Загалом, частки у мові вживаються переважно з певною стилістичною метою — для увиразнення думки, тому особливо багато їх зустрічаємо у художньому, публіцистичному і розмовному стилях. Перевагами розмовного і художнього стилів є можливість використовувати діалектні, застарілі частки на зразок: угу, да, ге, коб, коби, іч, най, буцімто, пак, се та ін. Наприклад: Іч яку (пісню) зачали (Мирн.); Се було літом, саме в жнива.
У художній мові натрапляємо на частки власне авторського творення: Ви-те суху вербу встромили тута?(Леся Українка). З метою підсилення виконуваної функції використовуються такі частки: он-он, от-от, ні-ні, так-так та под.: От-от зозулька маслечко сколотить... і людям одмірятиме літа (Леся Українка).
У традиційній граматиці не прийнято говорити про синонімію часток, хоча, на наш погляд, є всі підстави розглядати окремі групи фразових часток як такі, що містять синонімічні одиниці. Наприклад, вказівні частки, стверджувальні та деякі ін.
Значно важливішим є навчитися відрізняти частки від омонімічних слів. Тому, визначаючи приналежність слова до певної частини мови, потрібно уважно стежити за його значенням. Порівняйте: Даю тобі день до вечора і Ні душі тобі живої... (У першому реченні тобі — займенник, у другому — частка.)
Процес поповнення часток новими словами триває, розширюються їхні функціональні можливості, активізується інтерес до комунікативної функції часток, посилюється їх стилістична диференціація тощо.
