Остап Вишня "Чухраїнці"

 

ЧУХРАЇНЦI

Передмова

Чухраїнці, як ми знаєм - це дивацький народ, що жив у чудернацькій країні Чукрен. Країна Чукрен була по той бік Атлантiди.

Назва чухраїнцi (i це ми вже знаємо) постала вiд того,що народ той завжди чухався.

В цiй нашiй науковiй працi ми спробуємо, за викопаними матеріалами, зазнайомити з характеристикою вищеназваного дивного народу.

Розділ І

Країна Чукрен, як про те свідчать матеріали, знайдені при розкопках гробниці чухраїнського царя Передериматнюрiохора, розлягалася на чималій просторіні від біблійської річки Сону аж до бiблiйської річки Дяну. Біля річки Дяну простягалося пасмо так званих Кирпатих гір. Це на 3аходi...

Південь країни Чукрен. обмивало море з водою синього кольору. Синім те море зробилося дуже давно, ще тоді, коли найбільший в світі катаклізм i одділила океан від землі. Тоді те море хотіло зробитися океаном - надулося, посиніло, та так синім на весь свій вік i залишилося.

В Синє море текла найулюбленіша чухраїнцями річка Дмитро.

А на південному заході була друга велика річка - Дситро. Від цих річок i чухраїнці прибрали назву: наддмитрянцiв i наддситрянцiв. Наддмитрянцi - це ті, що жили над річкою Дмитром, а наддситрянцi - над Дситром.

Чухраїнців було чимало: щось понад тридцять мільйонів хоч здебільше вони й самі не знали, хто вони такі суть...

Як запитають було їx:

- Якої ви, люди, нації?

Вони, почухавшись, відповідають:

- Та хто й зна... Живемо в Шенгеріївцi. Православні.

Чукрен була країна хліборобська. На ланах її на широких росли незнані тепер хліба - книші, паляниці, перепічки... А найбільше чухраїнці любили на вгородах соняшники.

- Хороша, - казали вони, - рослина. Як зацвiте-зацвiте-зацвiте! А потім, як ісхилить голову i стоїть перед тобою, як навколюшках... Так ніби він - ти, а ти ніби - пан. Уперто покірлива рослина. Хороша рослина.

Розділ ІІ

Мали чухраїнці цілих аж п'ять глибоко національних рис. Ці риси настільки були для них характерні, що коли б котрийсь із них загубився в мільйоновій юрбі собі подібних істот, кожний, хто хоч недовго жив серед чухраїнців, вгадає:

- Це - чухраїнець.

І ніколи не помилиться...

Його (чухраїнця) постать, його рухи, вираз, сказать би, всього його корпуса - все це так i випирає оті п'ять головних рис його симпатичної вдачі.

Риси ці, як на ту старинну термінологію, звалися так :

  1. Якби ж знаття?
  2. 3абув.
  3. Спізнивсь.
  4. Якось то воно буде.
  5. Я так i знав!

Розглянемо поодинці всі ці п'ять характерних для чухраїнців рис.

Нагадаємо тільки, що розкопані матеріали сильно потерпіли від тисячолітньої давнини, а деякі з них i понадривані так, ніби на цигарки, хоч матеріали ті ні на книжки з сільського господарства, ні на газети не подібні.

Одну з книжок, писану віршем, викопано разом із глечиком. Академіки кажуть, що очевидно, чухраїнці накривали глечики з молоком поезією - настільки в них була розвинена вже тоді культура.

Книжка дуже пожована, вся в сметані. Сметана та взялася струпом. Хімічний дослід того струпа виявив, що то крейда. Як догадуються вчені, сметану ту було накрито біля якогось великого міста.

Отже, дуже тяжко працювати над тими матеріалами. Через те характеристика кожної національної чухраїнської риси може бути не зовсім повна.

Ми зарані просимо нам те дарувати. Не ми в тому винні, а тисячоліття.


У випадку копіювання матеріалів на інший сайт обов'язковою є моя письмова згода
та пряме індексоване посилання на linguistika.com.ua
© 2012

Вы можете отметить интересные вам фрагменты текста, которые будут доступны по уникальной ссылке в адресной строке браузера.