Зважаючи на різні підходи до кваліфікації частки, дотримуємося традиційного погляду і визначаємо її як незмінювану службову частину мови, яка надає цілим реченням, словосполученням чи окремим словам семантичних, емоціонально-експресивних і модальних відтінків або бере участь у формо- та словотворенні. На відміну від прийменників і сполучників, які, відповідно, виражають залежність між одиницями морфологічного та синтаксичного рівнів, основна функція часток полягає у видозміненні значення окремих повнозначних слів, словосполучень, речень, тому їх ще називають модифікаторами.
Частки також треба відрізняти від вигуків. Якщо перші можуть надавати певних емоційних чи спонукальних відтінків словам або реченням, то другі служать для безпосереднього вираження різних емоцій і волевиявлень. Не слід сплутувати також частки з модальними словами, що характеризуються більшою самостійністю з лексичного боку і служать для вираження суб'єктивно-об'єктивного ставлення того, хто говорить, до висловленого.
Частки, як і всі інші службові слова, самостійно членами речення не бувають. Формотворчі та заперечні частки разом з дієсловами можуть формувати тип присудка. Наприклад: Нехай огонь, що в бурі не потух, благословляє бунтівничий плуг (Рил.); Як же тебе не проклинати, Лукавая доле.
Окремі частки, наприклад, стверджувальні, заперечні, питальні та деякі інші, можуть виступати еквівалентами цілих висловлювань. Наприклад: — Ну, гаразд. Влада, кажете, українська, а земля чия?— Це ж її хата? — Так...
Характеристика часток за походженням, будовою та місцем у реченні
За своєю формальною структурою частки досить неоднорідні, бо формувалися протягом тривалого часу на основі різних частин мови. Сучасна українська мова засвоїла більшість давньоукраїнських часток, наприклад: заперечні не, ні, підсилювальні же, ж, бо, питальну чи, видільну тільки та деякі ін. Паралельно з кількісним розширенням складу часток відбувався процес їхньої диференціації, функ- ціонально-семантичного збагачення. З'явилися означальні частки: саме, якраз, справді, просто', кількісні: мало, трохи, ледве, майже-, спонукальні: ну, годі, давай та ін. В українській мові виникло чимало нових словотворчих часток: будь-, -небудь, казна-, хтозна-. Отже, сучасна система часток — наслідок довготривалого історичного процесу.
За походженням частки поділяються на первинні (непохідні) і вторинні (похідні). До первинних часток належать ті, які в сучасній українській мові не виявляють ні словотвірних зв'язків, ні формальних співвідношень з іншими частинами мови. Первинними є частки не, ні, же, ж, бо, но, ну, он та деякі інші: Он глянь, — у тім раї, що ти покидаєш, Латану свитину з каліки знімають.
