А ось пісня Петра викликає в нас зовсім протилежні почуття. Ми відчуваємо, як щиро і вірно він кохає Наталку:
Сонце низенько,
Вечір близенько,
Спішу до тебе,
Лечу до тебе,
Моє серденько.
Дослідники вважають, що у цій пісні автор, взявши початок народно пісні, подав далі свій варіант, який безпосередньо передає почуття героя і є, таким чином, своєрідним пісенним монологом. У піснях Миколи "Гомін, гомін по діброві", "Ворскла річка невеличка" письменник показує його як носія патріотичних традицій народу.
Біографи І. Котляревського підкреслюють, що був він людиною надто гуманною і волелюбною. Письменник часто любив вживати прислів'я: "Коли козак в полі, тоді він на волі".
Не випадково в уста бурлаки-наймита Петра він вкладає народну пісню "Та йшов козак з Дону, та з Дону додому".
Отже, пісні є важливим засобом драматурга в змалюванні образів і розкритті ідейного змісту твору. Вони вносять в п'єсу сильний струмінь ліризму, надають їй народного колориту.
Пісні з "Наталки Полтавки", створені самим автором ("Віють вітри", "Ой мати, мати", "Сонце низенько" та інші), ще до надрукування п'єси стали поширюватись і жити незалежно від неї.
Традиція введення в п'єсу пісенного матеріалу після І.Котляревського широко утвердилась в українській драматургії, її продовжили Г. Квітка-Основ'яненко, Т. ІІІевченко, М. Кропивницький, М. Старицький, І. Франко.
...Щира дяка письменнику, який залишив для нас і для майбутніх поколінь неоціненний скарб — п'єсу "Наталка Полтавка", яка своєю пісенністю торкається струн нашого серця і душі, викликає почуття гордості за наш талановитий український народ.
