Провідна роль поезії в 20-ті роки. Павло Тичина – найбільший модерніст цього періоду. «Арфами, арфами...», «О панно Інно...», «Ви знаєте, як липа шелестить?..» - Page 6

Виступ учня-«аналітика»
Тичинина весна дуже схожа на дівчину весну, змальовану Сандро Ботті- челі, струнку юнку в розкішній світлій сукні, оздобленій витканими ніжниме квітковими візерунками. Її золотисто-пшеничне волосся уквітчане вінком. На лебединій шиї різнобарвна гірлянда. Юне обличчя сумне й мудре, тон:-., руки підтримують троянди, які падають, а потім потопають у темно-зеленому трав'яному килимі. Як і Сандро Боттічелі, Тичина читає книгу природи очима мрійника й хлібороба. Отож, весну він бачить з «колосом вій».

Інсценізація уривка з біографічної повісті Станіслава Тельнюка
«Павло Тичина» (виконують підготовлені учні)
Автор. Якось П. Тичина прочитав у товаристві свій вірш «Арфами, арфами...». Усім він сподобався, тільки одна дівчина, на ймення Поля, ска­зала:
Поля. А я знаю подібний у Вороного «Весна»:
Має крилами весна
Запашна,
Лине вся в прозорих шатах,
У серпанках і блаватах...
Сяє усміхом примар
З-поза хмар
Попелястих, пелехатих.

Автор. Павло Тичина також знав цей вірш і зрозумів, що Поля хоче натякнути, ніби його, Тичинин вірш, неоригінальний чи навіть запозичений! Знітився, не знав, що відповісти. Втрутилась Інна — сестра Полі.
Інна. У вас, Павле, зовсім інша музика, зовсім не той настрій... Микола Кіндратович милується весною, як, пробачте, добродушний дідок — молодою дівчиною. Він намагається описати її ще кращою, ніж вона є... А у вас — весна — ваша ровесниця, як ось Поля чи я. І ви говорите те, що бачите й відчуваєте.

Автор. Павло мовчки дивився на дівчат і думав про Полю. Гарна, мило­видна, запальна... Він розумів, що вона йому дуже-дуже подобається. А от чи він їй? Він ще не знає, що буде далі... А далі буде так. Він з Полею стріча­тиметься не раз. Покохає її щемно-безнадійно. Читатиме вірші, говоритиме про музику, але Поля чогось не договорюватиме...

Учитель. Цьому моменту в житті Тичини художник Михайло Жук при­святив своє загадкове панно «Біле і чорне».
На передньому плані — дві постаті: темноволосий юнак в античному одязі й русява дівчина зі схрещеними на грудях руками. Хлопець насолоджується чарівними звуками сопілки. Задума й стриманість на ніжному личкові юнки. Його півпостать охоплюють широкі чорні крила, а її — білі. Створюється таке враження, що вони пильно рухаються до нас.

Навколо юнака й дівчини буяють квіти. Ближче до нього — соняшники, чорнобривці, жовті гвоздики (спектр теплих кольорів), а біля неї — віоли, синьота лазорева, татарська гвоздика (холодні тони).
Портрет юнака написаний з двадцятилітнього П. Тичини, а дівчини — з Поліни Коновал (доньки чернігівського поета й драматурга І. О. Вороньків- ського), яка була першим юнацьким коханням поета. Художник знав історію нещасливої любові свого учня...

Виразне декламування вірша вчителем
Аналіз поезії учнями

Для вираження глибокого драматизму ліричного почуття автор викорис­товує взаємодію музичного й живописного. Він двічі звертається до зорових образів. Білим кольором зимового пейзажу («сніги») підкреслюється само­тність героя, який мучиться й страждає від кохання. А думка-загадка, що любов загублено, подається в супроводі такої промовистості деталі «цвіли луги». Музикальність, яка йде від логічних, ритмічних і психологічних пауз, обірваних і номінативних речень («Вікно. Сніги. Зимовий вечір... Тиша. Ми), від цілої системи синтаксичних повторів та зорової образності, надає поезії великої естетичної цінності. Переживання персонажа такі глибокі, що здорові враження переплавляються в музичні, і навпаки,— в здорові: наприклад: «Я ваші очі пам'ятаю, як музику, як спів» (зорові перейшли в музичні); «І раптом небо ... шепіт гаю... О ні! То очі Ваші» (музичні пере­йшли в зорові).

Вірш «О, панно Інно...» складається всього з двох восьмирядкових строф (рівновеликі ямбічні рядки скріплені двома римами), а скільки в ньому тре­петного почуття, щему, ніжності. Здається, перед нами звичайні прості слова. Але тисячі разів чужі слова письменник увів у свій контекст, і вони набрали особливої ритмічності й образності, заграли, як відшліфований діамант.
Звучить романс «О, панно Інно...»

Виступ учня-«теоретика»
Вітаїзм також — віталізм  – стильова течія початку XX ст., проявилася в кількох модерністських напрямах (неороман­тизм, футуризм, експресіонізм). Головна ознака — відтворення безперерв­ного потоку життя, погляд на людину як на біологічну істоту. Джерело віта- їзму — учення Ф. Ніцше про «діонісійське» (темне, інстинктивне) начало культури. В українській літературі вітаїзм також стверджував життєвість, незнищенність нації. Представлений творами М. Хвильового, Є. Маланюка, 0. Ольжича, У. Самчука.

Експресіонізм (від франц. ехргезвіоп — вираження, виразність) — літе­ратурно-мистецька стильова тенденція авангардизму, що сформувалася в Німеччині на початку XX століття. Основний творчий принцип експресіо­нізму — відображення загостреного суб'єктивного світобачення через гіпер- трофоване авторське «Я», напругу його переживань та емоцій, бурхливу реак­цію на дегуманізацію суспільства, знеособлення в ньому людини, на розпад духовності, засвідчений катаклізмами світового масштабу початку XX ст.

Визначальні риси експресіонізму:
•   зацікавленість глибинними психічними процесами;
•   заперечення як позитивізму, так і раціоналізму;
•   оновлення формально-стилістичних засобів, художньої образності та вираз­ності, часом непоєднуваних між собою, як глибокий ліризм і всеохоплю-
ючий пафос;
•   суб'єктивізм і зацікавленість громадянською темою.

В український літературі експресіонізм започаткував Василь Стефаник, який від декадентських поезій у прозі перейшов на засади експресіонізму. Класичний експресіонізм утвердив Осип Туринський повістю «Поза меж­ами болю». У стильову течію експресіонізму частково вписується творчість Миколи Куліша («97»), частково — Миколи Бажана (збірка «17-й патруль»), а особливо проза Миколи Хвильового (зокрема твір «Я (Романтика)»), Івана Дніпровського, Юрія Липи, Тодося Осьмачки.


У випадку копіювання матеріалів на інший сайт обов'язковою є моя письмова згода
та пряме індексоване посилання на linguistika.com.ua
© 2012-2019

Вы можете отметить интересные вам фрагменты текста, которые будут доступны по уникальной ссылке в адресной строке браузера.