Розповідь про кохання і смерть, про зраду і вірність, про красу природи, людської душі і про відсутність гармонії у стосунках люблячих душ... Усе це - повість О. Кобилянської "У неділю рано Зілля копала..." Написана за мотивами відомої народної пісні "Ой не ходи, Грицю...", ця повість сягнула далеко за рамки простої оповіді подій і пристрасті розігруються в ній майже за Шекспіром...
...Циганка Мавра, дружина (отамана) табору Раду, народила білу дитану. За це її викидають з табору, а дитину (сина) підкидають у бездітну родину. Мавра знаходить собі покровительку, у якої народилась дочка, Тетяна. Мавра виховує Тетяну, стає найближчою (окрім матері) для неї людиною. А тим часом в іншому селі підростає синьоокий Гриць, білий хлопець з циганською душею. Гриць і Тетяна зустрітись і покохались, але згодом Гриць вибрав іншу.
Весна. Оживає природа, а з нею оживають давні надії і сподівання селянина. Завмирає в чеканні стражденне хліборобське серце, що марить тим колоском, тим дрібним, але своїм зернятком, на якому тримається його життя. Земля була для селянина всім: давала на прожиття, приносила визнання інших. Селянин без землі не значив нічого — з землею він був силою. Заради клаптя родючого грунту люди були готові на будь-який вчинок.
Про владу землі над селянством розповіла Ольга Кобилянська у своїй повісті "Земля".
