Чергування приголосних звуків

 

При словозміні та словотворенні (при відмінюванні слів і утворенні нових) відбувається:

1. Чергування приголосних г, к, х з ж, ч, ш: у кличній формі: юнак — юначе, козак — козаче, друг — друже, луг — луже;

у дієслівних формах: кликати — кличу, берегти — бережу, колихати — колишу, ткати — тчу;

в іменникових формах: вухо — вушей, око — очей; при творенні слів: рука — ручка, нога — ніжка, кни­га — книжка, друг — дружба, знак — значок, міх — мі­шок, берег — побережжя, всякий — всячина, рука — руш­ник, жінка — жіночий, пісок — піщаний, запах — запаш­ний, пастух — пастушка, Ольга — Ольжин, сміх — сміш­ний — смішити, рух — рушати, ворог — ворожий, гна­ти — жену, тітка — тітчин.

Для низки українських слів зміна у—в неможлива, бо вона може викликати зміну значення: вправа і управа, вклад і уклад, вдача і удача, умова і вмова (вмовляння).

□    Чергування г, к, х з з, ц, с:

у відмінкових формах: балка — балці, жінка—жінці, нога — нозі, рука — руці, муха — мусі, книга — книзі, повага — у повазі, вухо — у вусі, молоко — у молоці, уні­вермаг — в універмазі;

при словотворенні: турок — турецький, грек — грець­кий, Буг — бузький, Рига — ризький, Прага — празький.

□     Чергування приголосних у коренях дієслів: д/дж садити — саджу, родити — роджу т/ч крутити — кручу

з/ж возити — вожу, мазати — мажу с/ш носити — ношу, писати — пишу б/бл любити — люблю, робити — роблю в/'вл ловити — ловлю

Фонетичні зміни

Українську мову справедливо називають мелодійною, милозвучною. Евфонія (благозвуччя) мови формується кіль­кома чинниками:-

рухливим інтонуванням і наголошуванням (наголос е словесний, фразовий, логічний);

повнозвучним, неприглушеним кінцем слова; уникненням збігу кількох приголосних. Якщо збір трапляється, то середній, важкий для вимови приголосний звук випадає: честь — чесний, радість — радісний, ви­їзд — виїзний, проїзд — проїзний; •чергуванням і—й, у—в; чергуванням голосних і приголосних звуків; фонетичними (вимовними) явищами. Серед фонетичних явищ найпоширенішою є асиміляція. Це зміна, уподібнення звуків у мовному потоці під впливом наступного чи попереднього звука.

□    Асиміляція за дзвінкістю.

Попередній глухий звук набуває дзвінкості, якщо за ним іде наступний дзвінкий: молотьба (звучить: молодьба), вокзал (звучить: вогзал), боротьба (звучить: бородьба)і якже (звучить: ягже) тощо.

□      Асиміляція за глухістю.

Попередній дзвінкий звук під впливом наступного глухого оглушується:

нігті — ніхті кігті — кіхті легкий — лехкий вогкий — вохкий

□     Асиміляція за місцем і способом творення.

При цій асиміляції зливається або дуже наближається артикуляція (вимова) близьких звуків; безжурний — бежжурний без шапки — бешшапки з тобою — стобою качці — кацці вітчизна — віччизна

□    Асиміляція за м'якістю.

Попередній приголосний уподібнюється за м'якістю до наступного м'якого! дня — д'н'а пісня — п'іс'н'а селянський — сел'ян'с'кий

Але губні б, п, в, м, ф, шиплячі ж, ч, ш, щ, задньо­язикові г, к, х, та дрижачий р перед м'якими не уподіб­нюються до м'яких.

 


У випадку копіювання матеріалів на інший сайт обов'язковою є моя письмова згода
та пряме індексоване посилання на linguistika.com.ua
© 2012

Вы можете отметить интересные вам фрагменты текста, которые будут доступны по уникальной ссылке в адресной строке браузера.