Аглютинація, фузія

 

Аглютинація

Аглютинація — спосіб вільного приєднання однознач­них стандартних афіксів до незмінюваних основ і коренів. Українська мова (як і всі індоєвропейські) не належить до аглютинативних мов, але деякі елементи аглютинативного поєднання твірних морфів в українській мові є. До таких елементів можна від­нести ті випадки, коли похідні слова утворюються вільним приєднанням дериваторів до твірних основ без будь-яких звукових змін, що призводить до стирання кордонів між морфами: Харків — харків+ський, харків+ці; Снятин — снятин+ський, снятин+ці; захід — західний, схід — східний; теплий — тепло, довгий — довго та ін.

Аглютинативність виявляється: 1) у відсутності елізії основи мотивуючого слова при сполучуваності з твірним суфіксом (пор. узбек— Узбекистан, але узбелон, де усічення звука [к] стирає межу між коренем і суфіксом); 2) у відсутності чергувань на кордоні між морфами (Карабах — карабахський, але карабаський, де чергування д//с затушовує значення мотивуючого слова);  3) у збереженні наголосу мотивуючого слова в структурі мо­тивованого (пор. багатій — багатійка, але багатий).

Аглютинація, зберігаючи чіткі кордони між морфами запобігає затушовуванню або стиранню семантики моти­вуючої основи, десемантизації. Наприклад: а) звуковий ком­плекс "фіхтанський" позбавлений смислу, оскільки усічен­ня кінцевого [е] у твірному слові Фіхте спричинило десемантизацію (пор. фіхтеанський); б) викликало б десемантизацію і позбавило б смислу усічення флексії -а в утвореннях синтагматика (від синтагма), догматик (від догма), пробле­матика (від проблема), тематика (від тема), схематизм (від схема), ідіоматика (від ідіома), епіграматист (епіграма), яка фактично тут виконує функції інтерфікса (тобто стала інтер­фіксом).

 Умови аглютинативної сполучуваності морфів у процесі словотворення:

1) збіг на міжморфемному шві таких звуків, які не викликають граматичного чергування: хронометр — хронометр+ист, рафінад — рафінад+ний, пейзаж — пейзаж+ист, газ — газ+овий; 2) поєднання на міжморфемному шві таких морфів, які не підлягають і не провокують у даній позиції елізії: дідів+ський, хлібороб+ство, іменник+овий, осетин+ський тощо.

Структурним запобіжним засобом аглютинативної спо­лучуваності морфем є інтерфіксація. Переважна більшість інтерфіксів усуває чергування, запобігає усіченню й обері­гає основу від десемантизації: пор. Суботці — субо(ц)кий і суботцівський, Рівне — ровенський або рівенський (зако­номірні і нормативні форми) і рівненський (штучний витвір, канцеляризм), Пологи — полозький і пологівський та ін.

Аглютинативний спосіб поєднання морфів у слові (як нульова валентність) протиставляється фузійному способу (або фузії).

Фузія

Фузія — це тісне морфонологічне поєднання змінювано­го кореня або основи з багатозначними нестандартними афіксами, яке викликає зміни у фонемній будові морфів і призводить до стирання кордонів між ними (франц. fusion — злиття, від лат. fusio  — плавлення). Суть фузійного способу становить процес взаємопроникнення морфів. За його глибиною фузія поділяється на два різновиди — накладання (інтерференцію) і чергування.

 


У випадку копіювання матеріалів на інший сайт обов'язковою є моя письмова згода
та пряме індексоване посилання на linguistika.com.ua
© 2012

Вы можете отметить интересные вам фрагменты текста, которые будут доступны по уникальной ссылке в адресной строке браузера.